Малочисельний і маловідомий підряд мозоленогих представлений виключно верблюдами – горбатими і безгорбими. Як і інші із ряду парнокопитних вони – рослиноїдні ссавці, об’єднані в родину верблюдових.
Горбаті верблюди: дикий і домашній 2-горбий бактріан, 1-горбий домашній дромадер. Безгорбі: дикі вікунья, гуанако; домашні: альпака, лама.
Основні відмінності тварин:
– Двопалі кінцівки з тупими загнутими кігтями;
– В ходьбі повна опора на пальці, а не кінці фаланг;
– Ступня – мозолистий наріст;
– Еритроцити у формі овалу;
– Шлунок 3-камерний з особливою будовою сичуга і рубця;
– Укорочена сліпа кишка;
– Примітивна дифузна плацента і оболонка зародка;
– Зуби від 30 до 34;
– Період вагітності у різних видів від 11 до 13 місяців. 1 дитинча в потомстві, вкрай рідко – 2.
Ареал проживання бактріанів – Центральна і Східна Азія. Дикі – у пустелі Гобі. Дромадери живуть в Передній Азії, Північній Африці. Безгорбі верблюди – виключно в Південній Америці.
Всі верблюдові стійкі до відсутності їжі, води (в середньому – тиждень), перепаду температур.
Тільки останні наукові дослідження дозволили виділити цих тварин в окрему групу завдяки індивідуальним відмінним ознакам та своєрідност життя. Палеонтологи визначили, що походять верблюдові з Північної Америки, в доісторичні часи це була численна і різнопланова група. Сьогодні вона представлена лише 6 видами трьох родів однієї родини.
Объяснение:
В результате выполнения пробы с задержкой дыхания до и после нагрузки, мы увидим, что время, в течении которого можно задержать дыхание после нагрузки - значительно меньше, нежели таковое до нагрузки. Это связано с тем, что в результате интенсивной работы мышц в кровеносное русло выделяется большее количество углекислого газа и иных продуктов распада, нежели выделялось до нагрузки. Происходит это ввиду общего повышения уровня энергетического обмена в мышечной ткани в частности и во всём организме в целом. Таким образом, можно сказать, что повышение уровня нагрузки закономерно приводит к повышению уровня энергетического обмена.
