Проблема здоров'я людини існувала завжди, в усі історичні соціальне-економічні формації. Вона виникла з появою людини та видозмінюється відповідно до розвитку культури людського суспільства.
Покоління наших предків жили в тісному спілкуванні з природою. Уклад життя і праці був синхронним із природними ритмами. Люди вставали зі світанковою і засинали з вечірньою зорею. Кожна пора року мала притаманні тільки їй трудову налаштованість і ритм життя.
Проблема здоров'я людини вирішувалась досить ефективно і просто. Це пояснювалось тим, що культура здоров'я складалась у індивідуальній свідомості особистості поступово, під впливом природних умов життя і була важливим елементом загальної культури людини.
У даний час вся сукупність факторів діяльності людини, які негативно впливають на її здоров'я, вимагає іншого підходу до проблеми формування здоров'я.
Сьогодні люди живуть у ритмі виробничого циклу однаково в будь-яку пору року.
Умови життя та праці сучасної людини, безперечно, покращились, але наслідки цього далеко не однозначні.
Забруднення навколишнього середовища, поряд із токсичними ефектами, таїть у собі небезпеку генетичних змін. Особливо негативно позначилась на стані здоров'я населення нашої країни аварія на Чорнобильській атомній станції.
Високий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів зумовив різке зменшення частки фізичної праці та збільшення нервових навантажень.
Сучасне постійне погіршення стану здоров'я людей і недостатньо ефективне медичне забезпечення зумовлене рядом причин (напр., погіршення екологічного стану довкілля, соціальні проблеми, наслідки генетичних змін).
Мета лікувальної медицини полягає, головним чином, у лікуванні хвороб, вилікування яких,
на жаль, не завжди приносить здоров'я. В організмі людини нерідко залишається слід не тільки від перенесеного захворювання, але й від самого лікування.
За умов життя, що змінюються й ускладнюються, людині можна підтримувати здоров'я, навчившись адаптуватися до тих змін, які вона сама вносить у цей світ.
Вирішення проблеми здоров'я людини закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею низки проблем (формування, збереження, зміцнення і відновлення свого здоров'я), а також в умінні дотримуватись правил здорового життя.
ВПЛИВ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА НА СТАН ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ
Практика зцілення і надбання людиною перших гігієнічних навичок мала місце ще на зорі становлення людського суспільства.
У середньовіччі ж наукові знання переслідувались і викорінювались. Люди, котрі мали слабке здоров'я, не витримували виснажливих умов життя (голод, холод, антисанітарні умови, війни), хворіли і вмирали, оскільки, не вміючи запобігати хворобам і не маючи на те змоги, не могли протистояти їм. Так, у XIV столітті від епідемії чуми в Європі з населенням 100 млн. чоловік загинула його четверта частина.
Хвороби, прагнення їх уникнути, щоб вижити, змушували людей шукати х лікування та запобігання їм. Значну роль серед запобіжних заходів відіграло використання природних сил (води, повітря, сонця), а також фітотерапевтичних засобів, виявлених емпірично.
Життєвий досвід із формування, збереження, зміцнення і відновлення здоров'я стає цінним набутком поколінь.
Самовіддана праця вчених, лікарів і науково-технічний прогрес дозволили розробити науково обгрунтовану й ефективну систему заходів боротьби з епідеміями.
Досягнення науково-технічного прогресу в усіх галузях діяльності людини зумовили зміни і в її житті, характері праці й, безперечно, відобразились на ній самій.
Дослідженнями вченого І.В.Муравова встановлено, що з розвитком технічного прогресу скорочується частка м'язової діяльності в енергетичному балансі людства. Рухова активність людини в процесі сучасного виробництва істотно зменшується, що призводить до гіпокінезії. Гіпокінезія (hypo – малий, внизу і kynesis – рух) – це вимушене зменшення обсягу довільних рухів людини (мала рухливість) внаслідок характеру її трудової діяльності. Гіпокінезія негативно впливає на організм і зумовлює його виснаження.
Сучасні умови трудової діяльності людини несуть значні психічні навантаження на її організм. Темп праці, монотонність, соціальна ізоляція, збільшення навантажень на зоровий, слуховий та інші аналізатори – все це є причиною погіршення здоров'я.
Хоча побутові умови людей покращилися, проте поспіх, брак часу, великий потік інформації (потрібної і непотрібної) негативно позначаються на стані здоров'я сучасної людини.
Объяснение:
надіюсь я тобі до
ответ:
1. морфологический критерий вида. основан на существовании морфологических признаков, характерных для одного вида, но отсутствующих у других видов. например: у гадюки обыкновенной ноздря находится в центре носового щитка, а у всех других гадюк (носатая, малоазиатская, степная, кавказская, гюрза) ноздря смещена к краю носового щитка.
2. критерий. основан на том, что каждый вид занимает определенную территорию (или акваторию) – ареал. например, в европе одни виды малярийного комара (род anopheles) населяют средиземноморье, другие – горы европы, северную европу, южную европу.
3. экологический критерий. основан на том, что два вида не могут занимать одну экологическую нишу. следовательно, каждый вид характеризуется своими собственными отношениями со средой обитания.
у видов, характеризующих определенными биотическими связями (паразитических видов, переносчиков заболеваний, комменсалов, симбионтов) широко используется их к определенному хозяину.
дополнительные критерии вида
4. - критерий. основан на том, что разные виды могут различаться по аминокислотному составу белков. на основании этого критерия различают, например, некоторые виды чаек (серебристая, клуша, западная, калифорнийская) .
в то же время в пределах вида существует изменчивость по структуре многих ферментов (белковый полиморфизм) , а разные виды могут иметь сходные белки.
5. генетико-кариотипический критерий. основан на том, что каждый вид характеризуется определенным кариотипом – числом и формой метафазных хромосом. например, у всех твердых пшениц в диплоидном наборе 28 хромосом, а всех мягких – 42 хромосомы.
однако у разных видов могут быть сходные кариотипы: например, у большинства видов семейства кошачьих 2n=38 . в то же время, в пределах одного вида может наблюдаться хромосомный полиморфизм. например, у лосей евразийских подвидов 2n=68, а у лосей североамериканских видов 2n=70 (в кариотипе североамериканских лосей на 2 метацентрика меньше и на 4 акроцентрика больше) . у некоторых видов существуют хромосомные расы, например, у черной крысы – 42-хромосомная (азия, маврикий) , 40-хромосомная (цейлон) и 38-хромосомная (океания) .
6. -репродуктивный критерий. основан на том, что особи одного вида могут скрещиваться между собой с образованием плодовитого потомства, похожего на родителей, а особи разных видов, обитающих совместно, не скрещиваются между собой, или их потомство бесплодно.
однако известно, что в природе часто распространена межвидовая гибридизация: у многих растений (например, ивы) , ряда видов рыб, земноводных, птиц и млекопитающих (например, волк и собака) . в то же время в пределах одного вида могут существовать группировки, репродуктивно изолированные друг от друга.
некоторые тихоокеанские лососи (горбуша, кета и др. ) живут два года и нерестятся только перед смертью. следовательно, потомки особей, отметавших икру в 1990 году, будут размножаться только в 1992, 1994, 1996 год, а потомки особей, отметавших икру в 1991 году, будут размножаться только в 1993, 1995, 1997 годах ("нечетная" раса) . "четная" раса не может скрещиваться с "нечетной".
7. этологический критерий. связан с межвидовыми различиями в поведении у животных. у птиц для распознавания видов широко используется анализ песен. по характеру издаваемых звуков различаются разные виды насекомых. разные виды североамериканских светляков различаются по частоте и цвету световых вспышек.
8. критерий. основан на изучении вида или группы видов. этот критерий носит комплексный характер, поскольку включает сравнительный анализ современных ареалов видов, анализ
ни один из рассмотренных критериев вида не является главным или наиболее важным. для четкого разделения видов нео
