У тваринництві України одержано вагомі досягнення з використанням методів репродуктивної біотехнології. Розробка та інтенсифікація розвитку вітчизняних методів сучасної і традиційної репродуктивної біотехнології в тваринництві дадуть змогу значно прискорити розмноження цінних і створення нових унікальних генотипів, забезпечать істотну інтенсифікацію селекційного процесу і підвищення генетичного потенціалу продуктивності сільськогосподарських тварин. Розробка біотехнологій клонування та отримання генетично реконструйованих у бажаному напрямі тварин дасть змогу піднести на якісно новий рівень селекцію сільськогосподарських тварин, зокрема, прискорити зміну поколінь, темпи генетичної консолідації популяцій, зберегти широкий спектр наявного генофонду тощо, а розробка і застосування системи ДНК-маркерів у тваринництві — розв'язання актуальних завдань з аналізу і паспортизації порід сільськогосподарських тварин.
Клонування — це метод розмноження статевороздільних істот (тварин та людей), за до якого у безстатевий б можна отримати новий організм, який буде генетично ідентичним до організму, який мається на меті клонувати. Слово «клонування» походить від грецького слова klоn , що означає «галузка», «брунька» і спочатку вживалося для окреслення вегетативної репродукції рослин. Клонування є відомим явищем у рослинному світі. Перші спроби клонування тварин з'явилися у 30-х роках 20 століття. Велику роль у цьому зіграв технічний прогрес у сфері молекулярної біології, генетики і штучного запліднення. Новий етап у клонуванні визначають експерименти шотландських учених, які завершилися народженням вівці Доллі (27 лютого 1997). Це досягнення відкриває шлях до клонування людини.
Існують два різні шляхи, за до яких можна досягнути клонування.
1. Перенесення ядра клітини суб'єкта, якого хочуть клонувати (дублювати). Ядро вводять у запліднену або незапліднену яйцеклітину після видалення або нейтралізації існуючого в ній ядра. Ядро клітини має повний генетичний код даного організму, що дозволяє «відтворити» генетично ідентичний організм. Така техніка передбачає два моменти: видалення ядра із яйцеклітини або одноклітинного ембріону (зиготи) і злиття клітини, з якої береться ядро, з указаною яйцеклітиною або одноклітинним ембріоном завдяки електричному шоку, що використовується для того, щоб привести в дію процес ділення нового отриманого індивіда, якого потім переносять у матку жінки.
2. Розщеплення ембріонів, тобто штучне проведення природного процесу формування ідентичних близнюків (або монозигот), який полягає у мікрохірургічному поділі ембріональних клітин на перших стадіях їхнього розвитку (до 14 днів після запліднення) на два або більше ідентичних ембріонів. Після цього розділені організми здатні незалежно розвиватися завдяки клітинній поліпотенції — властивості однієї клітини давати початок різним тканинам, що формують організм.
Важливе значення для селекції сільськогосподарських тварин має отримання їх клонів. Це є єдиним методом в селекції, що дозволяє тиражувати унікальних в генетичному плані тварин. Нині розроблені методи одержання ембріональних та соматичних клонів. Перший базується на властивості тотипотентності ембріональних клітин — їх здатності розвиватись у будь-якому напрямі, що дає змогу одержувати потомків із ізольованих бластомерів ембріону на 8-32-клітинній стадії. У світі методом ембріонального клонування одержано близько 2 тис. телят. Кількість клонів, одержаних з одного зародка, не перевищувало 5 ідентичних тварин
Объяснение:
Вирусы – это невероятно маленькие бесклеточные создания. Наблюдать за ними возможно лишь через самое современное оборудование. Вирусы есть нечто среднее мертвой и дышащей материями. За границей клетки у вирусов имеется форма кристаллов и не проявляются обычные свойства. Вирусы растения, бактерии, животные, а также вирусы-сателлиты.
Слово «вирус» переводится с латинского языка, как «яд». Эти неклеточные организмы были открыты при анализе болезни листочков табака в 19 веке Д.И. Ивановским. А в 1898 году Мартин Бейеринк конкретизировал 5000 разнообразных вирусов. В нынешнее время насчитывается несколько миллионов. Вирусология – так называется научная дисциплина, занимающаяся изучением и исследованием вирусов. Вирусы легко найти в любой точке на Земле.
Делятся вирусы на два типа: бактериофаги и вироиды. Вироиды – это такие недлинные частицы РНК без окаймления из белков, состоящие из одной цепи. Они возбуждают различные заболевания у растений и животных. Одной из таких болезней является слабоумие, деменция. Что касается бактериофагов, то они, врываясь в клетку бактерии, разрушают ее. Структура бактериофага таково: белковая оболочка и кислота ДНК, иногда РНК. Это самая распространенная группа вирусов.
В основном, строение вирусов достаточно примитивное. Части вирусов складываются из специальных капсид – белковой оболочки или нуклеиновых кислот РНК, ДНК. Вирусы со структурой посложнее имеют придаточную липопротеиновую стенку, образовавшуюся из цитоплазматического слоя хозяйской клетки.
Плодятся вирусы строго в клетках иных существ, передавая их клеткам ген. данные и клетка, считывая эти данные, производит похожие вирусы, словно дублирует их.
Самые известны вирусные заболевания для людей – оспа, гепатит, ветрянка, герпес. Опаснейшим вирусом можно считать СПИД, лекарство от которого еще не разработано.
Исцеление каких-то недугов, к примеру, гриппа и гепатита вызывает некоторые трудности из-за большинства вирусов ускоренно размножаться и мутироваться в клеточной среде, поэтому они устойчивы к самым крепким и дорогим лекарствам.
Источник: Вирусы - сообщение доклад по биологии 5, 9 класс
