Розпад групи гавайських квіткарок на велику кількість видів був викликаний тим, що ці птахи вживали різноманітну їжу (нектар, комахи, насіння). Кожен вид квіткарок харчується по-своєму. Від живлення змінюється й їх пристосування (частіше всього дзьоб). Гавайські острови розкидані один від одного на достатній відстані - це й впливає на ізоляційний розвиток одного виду.
Объяснение:
Квіткарки походять від птахів, які харчувалися нектаром. Ці птахи потрапили на Гаванські острови з Північної Америки або Полінезії. Найімовірніше, їх занесло сюди бурею. У результаті еволюції (під впливом середовища і конкуренції за їжу) птахи знаходили собі все нові джерела живлення. Поступово розвинулася безліч видів цих птахів. Відомо 22 види, але вчені вважають, що багато з них вимерли ще до появи на островах європейців. У наші дні гавайських квіткарок можна розділити на дві основні групи. Представники першої групи мають оперення найчастіше чорно-червоного забарвлення, харчуються вони в основному нектаром, але можуть поїдати також і комах. Інша ж група нагадує зябликів, має оливково-зелене оперення, а основу їхнього раціону складає насіння. Окрім забарвлення, птахи відрізняються також і формою дзьоба. У птахів, що харчуються нектаром, дзьоб є довгим і заломленим донизу, а в тих, які їдять насіння - дзьоб короткий і міцний.
Нуклеиновые кислоты весьма чувствительны к прямому действию повреждающих агентов физической (облучение ионизирующей радиацией, ультрафиолетом, видимым светом в присутствии некоторых окрашенных соединений — фотосенсибилизаторов), химической (сернистый и азотистый иприты, эпоксиды, этиленимин, метилсульфонат и т.д.) природы. Их повреждающее действие на ДНК называется генотоксическим.
В значительной мере повреждения нуклеиновых кислот исправляются в результате репарации. В противном случае возникают нарушения в геноме и работе системы биосинтеза белка.
Наиболее чувствительны к генотоксическому действию клетки к делению (эмбриональные, герминативные, костного мозга, эпителия почек, кожи, слизистой желудочно — кишечного тракта и т.д.). Последствия нарушения нативной структуры ДНК зависят от дозы повреждающего агента. Так, например, высокие дозы химических генотоксических веществ вызывают цитостатический эффект (гибель пула делящихся клеток), более низкие — канцерогенное, тератогенное, мутагенное действия, что зависит от ряда условий.
Объяснение:
