При токсикомании человек употребляет химические соединения с галлюциногенным и опьяняющим действием введения их в организм — через лёгкие, путём вдыхания паров. Таким образом, токсическое соединение напрямую воздействует на головной мозг, отравляя его и вызывая гибель нервных клеток — нейронов, в результате чего и наступает опьянение. При других введения это химическое соединение обычно слишком токсично или не даёт галлюциногенного эффекта.
Для токсикомании используются пятновыводители, хлороформ, ацетон, бензин, лаки, краски. Эффект опьянения возникает благодаря содержанию в них ароматических и алифатических углеводородов.
Основной вред токсикомании заключается в том, что эти продукты очень токсичны и вызывают сильное отравление.
Вначале при вдыхании наблюдается приступы веселья, становиться легко и приятно, проблемы исчезают сами собой. Дальнейший эффект заключается в возникновении выраженных галлюцинаций. Они могут быть очень красочными и отличаются разнообразием. На этом этапе у человека полностью теряется ощущение реальности и объективное ее восприятие. Видения не всегда бывают интересными и приятными, некоторые из них носят очень страшный характер, но при этом воспринимаются токсикоманом как настоящая жизнь. Бывали случаи, когда ребенку казалось, что за ним гонится чудовище, и он от него, выпрыгивал из окна.
Затем на первый план выступают признаки отравления. Проявляются они в выраженной головной боли, тошноте, сильным рвотным позывам, головокружении. Заторможенность и затруднение дыхания сигнализируют об отмирании клеток мозга. Сильное отравление может вызвать кому и привести к летальному исходу.
При постоянном применении такие вещества вызывать привыкание. Изменения возникают уже через пару месяцев от начала использования ингаляционных средств. У токсикоманов пропадает интерес к учебе или работе, они начинают уходить из дому. В отличие от наркоманов, которые чаще всего предпочитают единение, токсикоманы любят собираться вместе. Обычно это происходит по месту жительства.
ответ: Людина, як біосоціальний вид.
Людина – це біосоціальна істота, яка органічно поєднує у своїй життєдіяльності фізичний, практичний і духовний снування і яка спроможна цілеспрямовано удосконалювати світ і саму себе, керуючись при цьому засадами істини, добра і зла. Людина є соціальною істотою, а тому суть людини не є абстрактна, приналежна окремому індивід. У своїй дійсності вона є сукупністю усіх суспільних відносин.
Тільки суспільні відносини роблять людину людиною. Соціалізація біологічного виду homo sapiens призвела до появи людини як соціального об’єкту дослідження, і взагалі появі суспільства як воно є.
Якою є людина від природи: доброю, злою, ніякою..?
Людська природа складається з компонентів добра і зла. Людина не може бути байдужою до будь-чого. Коли людина народжується вона є індивідом з усіма якостями, і добрими і поганими. У процесі розвитку у неї більш виділяються ті якості, які допомагають їй жити та виживати, а це вже індивідуальність людини.
Людська природа залежить від соціальних обставин у яких житиме людина. Тому наскільки даний конкретний індивід буде доброю чи поганою людиною більше залежить від соціального навколишнього середовища.
Чи змінюється людська природа?
У процесі індивідуальної еволюції людина змінюється і змінюється людська природа. Здатність по-людські відноситись до миру та до іншим людям, трудитися, спілкуватися з оточуючими, мислити, здатність до почуттів та естетичних переживань – ці всі якості склалися у процесі соціалізації індивіда. Вони формуються в результаті приналежності людини до системи суспільних відносин і формує людську культуру.
Людина може змінювати свою природу, але якщо їй це треба. Тобто можна сказати, що таким чином вона пристосовується до навколишнього середовища і завдяки цьому людина перевіряє свої вміння та навики.
Людина, як частина природи повинна підпорядковуватись її законам, а не намагатись їх змінити (ойкуменічний світогляд).
Людина розумна − біологічний вид. 3 матеріалістичного погляду людина - природний продукт тривалого розвитку живої природи від до складного, тобто виникла в результаті еволюції (антропогенезу). Вона має багато спільного з тваринами: риси будови, розвиток, фізіологію, біохімію, спадковість. Людина, як і всі інші ссавці, не має будь – яких суттєвих відмін ( анатомічних або генетичних, а також особливостей росту та розвитку), які б не були зумовлені еволюцією нижчих приматів. Становлення людини – результат не лише біологічної еволюції, а й розвитку соціального середовища. Людина як біологічний вид належить до типу Хордових, підтипу Хребетних, класу Ссавців, ряду Приматів, підряду Людиноподібних, секції Вузьконосих, надродини Вищих вузьконосих, родини Гомінідів, роду Людини, виду Homo sapiens.
Перші сучасні люди або неоантропи з'явилися вони близько 40 тис років тому і відносилися вже до виду Homo sapiens − людина розумна Об'єм головного мозку у них був таким же, як і в наших сучасників − 1500−1800см3, зріст − 170−180 см. Знахідки неоантропів були зроблені в різних місцях земної кулі, в тому числі і на території бувшого Радянського Союзу. Найбільш відомі з них, які зроблені у Франції поблизу містечка Кро − Маньйон,− кроманьйонці. Цей етап еволюції людини характеризується трьома основними особливостями:
− припиненням біологічної і початком соціальної еволюції; формуванням основних рас;
− високим рівнем розвитку культури, який характеризується обробкою не лише кам'яних знарядь пращ, а й прикрас, кам’яних фігур, малюнків. Все це свідчить про появу на цій стадії абстрактного мислення.
Объяснение:
