ответхарактеристика семейства мальвовые
отдел. magnoliophyta - покрытосемянные
класс. magnoliopsida - двудольные
подкласс. dilleniidae - дилленииды
порядок. malvales - мальвовые
семейство.malvaceae - мальвовые
виды:
althaea officinales - алтей лекарственный
althaea armeniaca - алтей армянский
malva silvestris - мальва лесная
gossipium hirsutum - хлопчатник шерстистый
gossipium herbaceum - хлопчатник травянистый
gossipium arboreum - хлопчатник древовидный
жизненная форма: однолетние, двулетние и многолетние травянистые растения, реже кустарники и деревья.
корневая система: стержневая.
листья: простые, цельные или лопастные, с прилистниками, иногда густо опушенные звездчатыми волосками.
: очередное.
соцветия: цветки одиночные, сидящие в пазухах листьев, либо в цимоидных соцветиях.
цветки: актиноморфные, обоеполые, чашечка состоит из пяти сросшихся чашелистиков, имеется подчашие, которое образовано разным количеством чашелистиков: 3 - у мальвы и хлопчатника, 6-9 - у алтея, венчик образован пятью свободными лепестками, андроцей состоит из неопределенного количества тычинок, сросшихся на разном уровне в трубку, которая своим кольцом прирастает к лепесткам венчика, гинецей ценокарпный, из 3 плодолистиков у хлопчатника, из 5-ти – у алтея и неопределенного количества – у мальвы. завязь верхняя.
формулы цветков:
алтей лекарственный * ca(5)со5а(∞)g(5)
мальва лесная * ca(5)co5a(∞)g(∞)
хлопчатник * ca(5)co5a(∞)g(3)
плод: ценокарпий: сухая вскрывающаяся коробочка или дробный схизокарпий, продольно на отдельные мерикарпии.
бав: полисахариды в виде слизей и крахмала, флавоноиды, сапонины, танниды, органические кислоты, в семенах жирное масло.
распространение и местообитание: во всех областях, исключая арктические, особенно обильны в южной америке, произрастают по берегам рек, лугам, в лесах, некоторые виды широко культивируются.
особенности: в подземных органах алтея лекарственного и а. армянского имеются клетки – идиобласты, в которых накапливается слизь.
ответ:Общей характеристикой семейства является наличие расходящихся лучами волосиков вдоль стебля и листьев, и липкий сок. Листья очередные часто лопастные с пальчатым жилкованием, имеют прилистники.
Цветки обоеполые или редко раздельнополые, обычно радиально-симметричные, часто с прицветниками в форме наружной чашечки. Околоцветник обычно состоит из пяти створчатых, отдельных либо сросшихся в основании чашелистиков и как правило пяти лепестков, которые в свою очередь срастаются с тычиночной трубкой. Андроцей (мужская часть цветка) состоит из пяти и более тычинок — отдельных, пучками или сросшихся вместе; одно- или двугнёздых пыльников. Сросшиеся нити тычинок образуют трубку, окружающую столбики. Гинецей (женская часть цветка) состоит из одного сложного пестика, состоящего из двух и более плодолистиков. Завязь верхняя, состоящая из двух и более долек, каждая из которых содержит одну или более обычно пазушных семяпочек. Пыльцевые зёрна почти всегда покрыты шипиками.
Плод — коробочка, либо дробный, распадающийся на мерикарпии, орех, нерастрескивающийся стручок, совокупность листовок, костянка, или ягода, крылатка.
Объяснение:
Зелені або автотрофні,рослини(як вищі,так і нижчі)мають велике значення в природі і в житі людини.В профотосинтезу,вивикористовуючи світлову (кінетичну)енергію сонця і засвоюючи зповітря вуглекислий газ та вбираючи грунтову воду знеорганічними речовинами,вони утворюютьвелечезну масу органічних речовин. Що йдуть на живлення тварин та харчування людини. Отже, зелені рослини, акумулюючи в створюваних ними органічних речовинах кінетичну енергію Сонця, забезпечкють життя всього живого на землі і разом з тим є важливим джерелом енергетичних ресурсів, котрі використовує людина для своїх потреб.
Найновіші дані свідчать про те, що в процесі фотосинтезу зелені (автотрофні) рослини щороку засвоюють з повітря і зв’зують у вигляді органічних сполук 174 млрд. тонн вуглецю. Разом з ним автотрофні рослини збагачують атмосферу киснем у кылькості, що дорівнює обсягу поглинутого ними вуглекислого газу. Кисень, як відомо, потрібен для дихання майже всім живим істотам, які існують на земній кулі.
З участю гетеротрофних рослин, тобто непігментних (до них належить різні сапрофіти і паразити, переважно з відділів Гриби та Бактерії), відбувається у величезних масштабах процес розкладу органічних решток рослин і тварин і перетворення цих решток на неорганічні сполуки. Ці сполуки знову йдуть для живлення автотрофних (зелених) рослин, а через них і для живлення тварин та харчування людини. Важливу роль відіграють зелені і незелені рослини вруйнуванні гірських порід та утворенні грунтів, у крогооббігу азоту, фосфору та інших неорганічних речовин, у формуванні клімату, ландшафтів тощо.
У житті і практичній діяльності людини рослини також відіграють важливу й різноманітну роль. Вони є джерелом харчування, з них виготовляють одяг і ліки, меблі, знаряддя праці, будують житло та інші споруди тощо. У різних країнах світу для цього широко використовують як місцеві дикорослі рослини, так і культурні. Всього використовується тепер близько 25 видів вищих (переважно квіткових) рослин.
2. Поняття про рослинні угрупування, їх характеристика і значення.
У культурі налічують понад 1500 і величезну кількість сортів. Найважливіші групи культурних рослин: хлібні (зернові), овочеві, баштанні, плодові, олійні, прядивні, лікарські, ефіроолійні, каучуконосні, медоносні, дубильні тощо. Із хлібних рослин найбільше значення мають зернові злаки, насамперед такі світові культури, як пшениця і рис, посіви яких займають величезні площі і дають основу кількість харчових продуктів для людей усіх компонентів. Рис якими харчується майже половина людства, культивують у країнах з тропічним і субтропічним кліматом, пшеницею – в поза тропічних регіонах.
Кормова база для тваринництва в багатьох країнах світу забезпечується
( поряд з використанням місцевих природних кормових угідь) вирощування таких широко відомих зернофуражних і кормових культур, як кукурудза, овес, ячмінь, горох, конюшина, горошок, люцерна, еспарцет, суданка тощо. Головними зернобобовими рослинами, що йдуть на харчування людини і частково на годівлю тварин, є горох, квасоля, соя, сочевиця, кінські боби, нут тощо.
Серед овочевих культур провідне місце в світовій продукції овочів займає картопля, яка водночас є і важливою технічною рослиною. Значне місце серед овочевих культур належить також столовій моркві і столовим бурякам, капусті, помідорам, огіркам, а з баштанних культур – кавунам і дітям.
Найважливішими цукроносами світу є цукрова тростина, яку вирощують на великих площах у тропічних країнах, і цукрові буряки, які культивують в регіонах з помірним кліматом.