Відповідь:
1)Голонасінні (Pinophyta) – це вищі насінні рослини, у яких насінні зачатки і насіння лежать відкрито на плодолистках. Це, переважно, дерева, рідше кущі, трав'янистих форм немає. Відомо близько 800 сучасних видів голонасінних рослин, в Україні – близько 20 видів.
Голонасінні характеризуються рядом прогресивних ознак. Вони мають насінні зачатки, у яких розвивається жіночий гаметофіт, відбувається запліднення і утворюється насіння із зародком.
2)Отже, вищі спорові рослини розмножуються нестатево за до спор, які утворює спорофіт, і статево за участю гамет, які формуються на гаметофіті, а для запліднення їм необхідна вода.
3)Розмноження у всіх голонасінних, а зокрема хвойних, відбувається за до насіння. Розглянемо сосну звичайну, яка як і решта представники класу хвойні, пристосована до розмноження в сухих умовах. Одразу після закінченню зими, з настанням весни на гілках сосен з'являються шишки, або спороносні колоски.
4)У життєвому циклі рослин, крім мохів, переважає нестатеве покоління (спорофіт), клітини якого краще пристосовані до умов довкілля. Спора – це лише одна клітина, з якої за сприятливих умов утворюється гаметофіт, на якому утворюються статеві органи зі статевими клітинами.
5)У життєвому циклі голонасінних велике значення має спорофіт: він є носієм органів спороношення і домівкою для гаметофітів. Останні розвиваються і живуть на спорофіті, живлячись за рахунок його поживних речовин. За зовнішнім виглядом сучасні голонасінні дуже різноманітні.
Пояснення:
Потому что
Чим більше здатність виду або сорту модифікуватися відповідно до навколишнього середовища, тим ширше його норма реакції і вище здатність до адаптації. Це властивість відрізняє стійкі сорти сільськогосподарських культур. Як правило, несильні і короткочасні зміни факторів зовнішнього середовища не призводять до істотних порушень фізіологічних функцій рослин. Це обумовлено їх здатністю зберігати відносну динамічну рівновагу внутрішнього середовища і стійкість основних фізіологічних функцій в умовах змінюється зовнішнього середовища.
Объяснение:
Василёк луговой — многолетнее травянистое растение; высотой обычно около метра. Прямостоячие, крепкие, шероховатые на ощупь побеги в верхней части ветвятся, заканчиваясь одиночными корзинками. Листья — удлинённые, седоватые от опушения. Нераскрывшаяся корзинка представляет собой желтоватый гладкий шарик. Цветёт в течение всего лета, украшая луга и поляны яркими розовыми пятнами. Отдельные цветущие растения могут встретиться даже осенью, после листопада. Цветки василька лугового — лилово-розовые соцветия-корзинки. В них два типа цветков: краевые — воронковидные, бесполые (без тычинок и пестиков). Их задача привлечь насекомых-опылителей к срединным — более скромным внешне — трубчатым цветкам. В них есть и тычинки, и пестик. В каждом трубчатом лепестке пыльца собрана в комочек у его верхнего края, а зубцы отгиба венчика сомкнуты над ней, как крышечка. Когда насекомое касается цветка, зубцы открываются, трубка «съёживается», скользя вниз, и комочек пыльцы выталкивается наружу под брюшко насекомого. После этого цветок снова закрывается до следующего толчка. Обычно в цветке 5—7 «порций»пыльцы.