Вкаких отношениях находится лиса с факторами неживой и живой природы

👇

Ответ:

малинка188

05.01.2022

Неживая природа представляет собой совокупность вещества (которое может быть жидким, твердым или газообразным) и поля. Эти составляющие (вещество и поле) обязательно должны обладать энергией. Еще одна отличительная особенность неживой природы — наличие нескольких структурных уровней. Под структурными уровнями следует понимать совокупность элементарных частиц, атомов и других химических элементов.В отличие от живой, неживая природа не подвергается возрастным, температурным или другим изменениям. Основной принцип неживой природы — наименьшего действия. Системы неживой природы постоянно стремятся обрести наиболее устойчивое состояние. При этом каждое тело принимает такую форму, при которой затраты энергии будут минимальными.

4,7(92 оценок)

Ответ:

Barsvtk

05.01.2022

Лиса роет норы в земле, для себя для своего потомства тут хорошие отношения.
на лису как на пищу некто не охотится,может собака задрать но не для пищи просто по приколу, сробатывает инстинкт охоты, тут плохие .На счет плохих отношений с неживой природой, есть примеры но незначительные.

4,6(26 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

sivtsevavera2005

05.01.2022

Хребе́тні (лат. vertebrata) — підтип хордових тварин, що виділяється наявністю кісткового хребта. разом з комахами, ця група тварин домінує на суші і у воді. решту тварин інколи об'єднують в несистематичну групу безхребетні. використання цього терміну виправдовується тільки важливою роллю, яку відіграють хребетні в сучасному тваринному світі, оскільки в іншому група безхребетних об'єднує організми, які часто не мають практично нічого спільного. група хребетних часто розглядається як вищі хордові. у порівнянні з нижчими хордовими — ланцетниками, та покривниками, вони характеризуються значно вищим рівнем організації, що наочно виражено як в їх будові, так і у фізіологічних характеристиках. серед хребетних немає видів, що ведуть сидячий (прикріплений) спосіб життя. вони постійно переміщуються, активно розшукуючи і захоплюючи їжу, знаходячи для розмноження особини іншої статі та рятуючись від переслідування ворогів. активні переміщення забезпечують хребетним тваринам можливість зміни середовища залежно від змін умов існування і потреб на різних етапах їх життєвого циклу, наприклад при розвитку, статевому дозріванні, розмноженні, зимівлях і т. д. вказані загальні біологічні риси хребетних прямо пов'язані з особливостями їх морфологічної організації та фізіологією. нервова система хребетних значно більш диференційована, ніж у нижчих хордових. у всіх тварин цієї групи розвинений головний мозок, функціонування якого обумовлює вищу нервову діяльність — основу пристосовної поведінки. для хребетних характерна наявність різноманітних і складно влаштованих органів чуття, що слугують основним зв'язком між живим організмом і зовнішнім середовищем. з розвитком головного мозку і органів чуття пов'язано виникнення черепа, який слугує надійним футляром для цих важливих органів. як основа скелету замість хорди у хребетних існує досконаліший і міцніший хребетний стовп, який виконує роль не тільки опорного стрижня тіла, але і футляра, що містить в собі спинний мозок. в області переднього відділу кишкової трубки виникають рухомі частини скелета, з яких формується ротовий, а у переважної більшості — щелепний апарат, що забезпечує захоплення та утримання їжі, а у вищих хребетних — і її подрібнення. загальний обмін речовин у хребетних незрівнянно складніший, ніж у нижчих хордових. у зв'язку з цим необхідно вказати на характерні риси організації: наявність серця зумовлює швидкий кровотік; у системі виділення нирки надійно забезпечують виведення з організму збільшеної кількості продуктів обміну. вказані риси життєвої організації зумовили широке розповсюдження хребетних і проникнення їх у всі життєві середовища. ця обставина, а також велика кількість і різноманітність видів хребетних роблять їх найважливішим чинником ічного середовища. хребетні з'явилися на рубежі ордовика — силура, а в юрі існували вже представники всіх нині відомих їх класів. загальне число сучасних видів — близько 40 тис.

4,5(34 оценок)

Ответ:

Bezzybka

05.01.2022

Любой ген, отвечающий за один признак, бывает в двух формах - доминантном и рецессивном и расположен в одном и том же месте у пары гомологичных хромосом. Доминантная форма (аллель) гена проявляется всегда. Она подавляет проявление рецессивной формы (аллеля). Рецессивная форма (аллель) проявляется лишь в отсутствии доминантной.

Доминантный аллель обозначают А, рецессивный а

Например: признак цвет глаз. Ген отвечающий за этот признак бывает двух видов: доминантный и рецессивный.

Коричневый цвет глаз - доминантный - А

Зеленый цвет - рецессивный - а

У нас все соматические клетки имеют двойной набор хромосом, то есть каждая хромосома имеет себе пару - одинаковую по строению, по расположени генов, но разную по проявлениям генов - аллелям.

Что это значит? Пусть в первой паре гомологичных хромосом располагается ген, отвечающий за цвет глаз. А вот доминантный или рецессивный аллель данного признака - зависит оттого, что пришло от родителей.

Если в паре ромосом аллели одинаковые - АА или аа, то это гомозигота (гомозиготный организм по данному признаку), то есть от мамы и от папы пришли одинаковые аллели.

Если разные - Аа - то это гетерозигота (гетерозиготный организм по данному признаку), то есть от мамы и от папы пришли разные аллели.