Почки – парный орган, имеющий форму фасоли . Расположены ближе к спинной стенке брюшной полости по бокам от позвоночника. Правая почка лежит чуть ниже левой, так как над ней расположена печень.
Почки темно-красного цвета. На вогнутом крае имеются ворота, через которые в почку входят почечная артерия и нервы, выходят вены и мочеточ ники.
Почка окружена особой соединительнотканной капсулой. В области ворот и на задней поверхности есть жировой слой, образующий жировую капсулу.
Почка образована двумя слоями.
Корковое вещество : толщина около 10 мм. Как бы покрывает всю почку, находится сверху почки В нем располагается основная масса нефронов – морфофункциональных единиц почки.
Мозговое вещество : располагается под корковым веществом, внутри почки. Состоит почечных пирамидок ( образований, похожих на конусы), разделенных прослойками коркового вещества. На вершине каждой пирамиды есть почечные сосочки, выступающими в полость малой почечной чашечки. В среднем в почке 12 сосочков. Каждый сосочек имеет маленькие отверстия, через которые моча выделяется в малые чашечки. Малые чашечки (8-9 штук) впадают в 2 большие чашечки (верхнюю и нижнюю), которые в свою очередь сливаются в одну почечную лоханку, которая охватывает ворота позади почечных сосудов и, загибаясь вниз, переходит в мочеточник.
Основной морфофункциональной единицей почки является нефрон, который включает в себя:
1. Почечное тельце (мальпигево тельце), состоящее из капсулы Боумена – Шумлянского и капиллярного (мальпигиева) клубочка
Мальпигиев клубочек представляет собой клубочек мелких капилляров. Этот капиллярный клубочек окружен капсулой Боумена – Шумлянского, которая состоит из двух листков — внутреннего и внешнего. У капсулы однослойные стенки, между которыми находится узкая полость. Эпителий внутреннего листка выполняет роль дополнительного фильтра. Он пропускает глюкозу, аминокислоты и прочие вещества, но препятствуют движению больших протеиновых молекул. Внутренний листок плотно прилегает ко всем капиллярам клубочка, формируя трехслойный фильтр Внутрь капсулы входит приносящая артерия, которая разветвляясь и образует сплетение капилляров – мальпигиев клубочек. Выходит из клубочка выносящая артерия.
2. Проксимальный извитой каналец (каналец 1го порядка), направляющийся к мозговому веществу
Отходит от полости капсулы в корковом слое до мозгового слоя.).
3. Петля Гентле
В нее переходит извитой каналец на границе слоев. Состоит из нисходящего и восходящего колена .Петля из мозгового слоя возвращается в корковый, где образует дистальный извитой каналец (каналец 2-го порядка),
4. Дистальный извитой каналец (каналец 2го порядка).
Дистальный извитой каналец открывается в собирательную трубочку. Собирательные трубочки проходят от коркового слоя до вершин пирамидок мозгового слоя почек, где через сосочковые ходы открываются в малые почечные чашечки.
Мочеточник – тонкая трубочка, соединяющий почку и мочевой пузырь, по которому моча попадает из почки в мочевой пузырь. От каждой почки отходит свой мочеточник.
Функция: Отводит мочу от почки в мочевой пузырь.
Мочевой пузырь мышечный орган. Полый, стенки состоят из нескольких слоев. Сверху тело пузыря покрывают гладкие мышцы: снаружи они продольные, в середине круглые, а внутри сетевидные. В районе шейки их дополняют поперечнополосатые мышцы. Мышцы отвечают за сокращение стенок пузыря. Вокруг шейки находится круговая мышца – сфинктер. Это клапан, который перекрывает отверстие выводящего канала и предотвращает самопроизвольное мочеиспускание.
Функция: Собирает мочу и накапливает
Уретра – это мочеиспускательный канал, который соединяет мочевой пузырь с внешней средой
Функции: выводит мочу из организма
Функции почек:
1. ЭКСКРЕТОРНАЯ.
Почками выводятся из организма:
а) конечные продукты обмена веществ
б) избыток веществ, всосавшихся в кишечнике или образовавшихся в процессе обмена веществ
в) чужеродные вещества (лекарственные препараты, никотин).
2. ГОМЕОСТАТИЧЕСКАЯ.
3. МЕТАБОЛИЧЕСКАЯ.
а) участие в углеводном, белковом, жировом обменах
б) синтез в почках некоторых биологически активных веществ:
угруповання тварин.переваги групового способу життя по-лягають у тому, що скупчення значної кількості особин істотно підвищує вірогідність завчасного виявлення небезпеки. життя в групі пов’язане також з іншими перевагами: підвищенням ефективності активної оборони, можливістю передава-ти досвід шляхом імітації або прямого навчання, економнішим типом енерговитрат, відомим як “ефект групи”.
ефект групи виявляється в тому, що швидкість росту й різні показники обміну речовин залежать від життя в групі. у бага-тьох тварин ефект групи зумовлений обміном кормом (бджоли, мурашки). бджоли навіть за достатком їжі гинуть, якщо вони позбавлені можливості обмінюватися речовинами зі своїми ро-дичами. природу цих процесів поки що не встановлено.
ефект групи існує й у хребетних тварин. так, розміри пуго-ловків земноводних залежать від величини акваріума, хоча корм в ньому є завжди в достатку. аналогічні явища спостерігають-ся у багатьох риб. наприклад, риби часто починають метати
ікру тільки в тому випадку, коли бачать особину свого виду (самця чи самицю). ефект групи спостерігається й у голубів, які починають відкладати яйця в присутності інших особин, причому самиця це робить навіть тоді, коли сама себе бачить у дзеркалі. щури, виховані в групі, навчаються інструментальній реакції швидше, ніж ті, які виросли в ізоляції.
типи скупчень. будь-яке збіговисько тварин, в якому немає ніякого прагнення окремих особин одна до одної, являє собою просте скупчення. члени таких скупчень не об’єднані взаємо-притяганням чи якоюсь взаємодією (наприклад, збіговисько жаб в одній калюжі). прості скупчення досить широко розпов-сюджені серед холоднокровних тварин (молюски, жаби), а та-кож серед теплокровних, які у зимову сплячку (ка-жани).
розрізняють контактні і дистантні скупчення тварин. контактні скупчення існують у їжаків, борсуків, черепах, диких кабанів, бегемотів, а дистантні — у північних і благородних оленів, жирафів, білок.
скупчення тварин часто залежить від зовнішніх чинників. наприклад, при відносній вологості повітря нижче 30 % всі таргани збираються разом, а при більш високій вологості вони скупчень не утворюють.
у багатьох тварин існують також сезонні скупчення і скупчення на ночівлю. наприклад, при настанні холодів коропи зимують на дні ставків групами по 10-60 особин. жаби також збираються разом у гнилих пнях, водоймищах, які не замерза-ють, у мулі ставків, щоб пережити там зиму або посушливий сезон.
наступний вид скупчення - це колонії, або поселення, які є лише “тривалими збіговиськами”. прикладом таких скупчень можуть бути бджоли дасіпода, численними нірками яких бува-ють зриті піщані схили. ніяких суспільних зв’язків тут не виявлено, і бджоли селяться разом лише тому, що даний біотоп влаштовує кожну з них.
нарешті, спостерігаються скупчення під час годівлі - до-сить розповсюджене явище у копитних, які безладно пересуваються в пошуках їжі.
для чого тварини утворюють скупчення? річ у тім, що збираючись разом, вони одержують реальні вигоди, наприклад,
легше переносять низькі температури (миші, щури, пінгвіни) або спеку (вівці, верблюди).
у скупченнях тварин виникають складні конкурентні взає-мини, проявляється ієрархія, територіальність. однак можливі й явища особистої прихильності між матір’ю і малям, самцем і самицею, потомками однієї самиці. таке об’єднання прихиль-них одна до одної тварин називається компанією, а члени об’єднання - компаньйонами (зубасті кити, мавпи).
об’єднання тварин поділяються на кілька типів залежно від індивідуального розпізнавання особин: відкрите анонімне угруповання - об’єднані в групу тварини персонально не знають одна одну (об’єднання перелітних птахів у зграю, яка відлітає); закрите анонімне угруповання - окремі особини також персонально не знають одна одну, але відрізняють членів своєї групи від чужих тварин, яких виганяють або навіть убивають (угру-повання пацюків, які впізнають членів своєї групи за специфіч-ним запахом); індивідуалізоване угруповання - у ньому особини персонально знають одна одну завдяки індивідуальному досві-ду (полігамна родина, в якій є лише один дорослий самець — зубри, лами, горили).
організація угруповань ссавців.поділ ссавців на самітних і суспільних значною мірою умовний. самотніми можна назвати лише тих тварин, які перебувають наодинці протягом усього свого життя і лише на короткий термін вступають у спілкуван-ня з особиною іншої статі, щоб залишити потомство. таких видів досить небагато. прикладом може служити звичайна біл-ка. самці і самиці білок протягом усього року живуть окремо і лише на початку сезону розмноження самець потрапляє на те-риторію самиці, проводить з нею днів десять, а потім перебирається на свою ділянку. самиця самостійно вирощує малят, а коли вони достатньо підростуть, виганяє їх зі своєї ділянки.
