В одном мире было царство.Оно называлось-Царство растений.В нём жили разные растения это были цветы,трава растительность и все они жили там дружно.Они любили общаться рассказывать друг другу о своих видах и происхождение.Зимой они все прятались в свои дома,весной они грелись на первых лучах солнца и танцевали в честь него,летом они пели танцевали и лежали целыми днями под горячим солнышком а осенью они собирали еды на зиму укрепляли жилища и к зиме засыпали. Вот как-то так сочиняла сама
Адаптаціями називаються пристосування організмів упродовж багатьох поколінь до певних умов середовища, що змінюються; вони забезпечують виживання і розмноження організмів у цих умовах. Під адаптаціями розуміють також процес вироблення пристосованості до конкретних умов середовища. Адаптації завжди мають відносний характер: пристосування до одних умов середовища перестає діяти за інших умов. Адаптація виникає й розвивається під дією основних факторів органічної еволюції-мінливості, спадковості й добору, природного або штучного. Форми прояву адаптацій надзвичайно різноманітні. За рівнем організації адаптації поділяють на організмові (генотипні, онтогенетичні), популяційно-видові й біоценотичні. Організмові адаптації охоплюють всю різноманітність морфологічних, фізіологічних, біохімічних, етологічних ознак особин: захисне забарвлення, мімікрія (маскування, наслідування), коадаптації (взаємні пристосування органів для виконання нормальної роботи).span> До популяційно-видових адаптацій належать різні типи конгруенцій, рівень мутабельності, внутрішньовидовий поліморфізм, гетерозиготність, певна щільність популяцій, рівень плодючості тощо. Конгруенціями називаються взаємопристосування особин, які виникають в результаті внутрішньовидових відносин (відповідність будови органів матері і дитини, апаратів розмноження самців і самок, спільне добування їжі хижаками). До біоценотичних адаптацій належать взаємовідносини між видами у біогеоценозах. За масштабом адаптації поділяють на спеціалізовані і загальні. Через спеціалізовані адаптації організм вирішує конкретні завдання у вузьколокальних умовах життя виду (будова язика в мурахоїда у зв'язку з живленням мурашками, пристосування хамелеона (рис. 2.20) до життя на деревах). Загальні адаптації придатні для широкого спектру умов середовища і характерні для великих таксонів (фотосинтез, аеробне дихання, дво-, три- і чотирикамерне серце у різних класів хребетних). Рис. 2.20. Хамелеон (Сhаmаеlео сhаmаеlеоп). За характером змін розрізняють адаптації з ускладненням і адаптації зі спрощенням морфофізіологічної організації. Так, паразитизм веде до спрощення і редукції ряду органів. Перехід до активного життя, навпаки, зв’язаний з розвитком і диференціацією ряду важливих органів нападу і захисту.
Адаптаціями називаються пристосування організмів упродовж багатьох поколінь до певних умов середовища, що змінюються; вони забезпечують виживання і розмноження організмів у цих умовах. Під адаптаціями розуміють також процес вироблення пристосованості до конкретних умов середовища. Адаптації завжди мають відносний характер: пристосування до одних умов середовища перестає діяти за інших умов. Адаптація виникає й розвивається під дією основних факторів органічної еволюції-мінливості, спадковості й добору, природного або штучного. Форми прояву адаптацій надзвичайно різноманітні. За рівнем організації адаптації поділяють на організмові (генотипні, онтогенетичні), популяційно-видові й біоценотичні. Організмові адаптації охоплюють всю різноманітність морфологічних, фізіологічних, біохімічних, етологічних ознак особин: захисне забарвлення, мімікрія (маскування, наслідування), коадаптації (взаємні пристосування органів для виконання нормальної роботи).span> До популяційно-видових адаптацій належать різні типи конгруенцій, рівень мутабельності, внутрішньовидовий поліморфізм, гетерозиготність, певна щільність популяцій, рівень плодючості тощо. Конгруенціями називаються взаємопристосування особин, які виникають в результаті внутрішньовидових відносин (відповідність будови органів матері і дитини, апаратів розмноження самців і самок, спільне добування їжі хижаками). До біоценотичних адаптацій належать взаємовідносини між видами у біогеоценозах. За масштабом адаптації поділяють на спеціалізовані і загальні. Через спеціалізовані адаптації організм вирішує конкретні завдання у вузьколокальних умовах життя виду (будова язика в мурахоїда у зв'язку з живленням мурашками, пристосування хамелеона (рис. 2.20) до життя на деревах). Загальні адаптації придатні для широкого спектру умов середовища і характерні для великих таксонів (фотосинтез, аеробне дихання, дво-, три- і чотирикамерне серце у різних класів хребетних). Рис. 2.20. Хамелеон (Сhаmаеlео сhаmаеlеоп). За характером змін розрізняють адаптації з ускладненням і адаптації зі спрощенням морфофізіологічної організації. Так, паразитизм веде до спрощення і редукції ряду органів. Перехід до активного життя, навпаки, зв’язаний з розвитком і диференціацією ряду важливих органів нападу і захисту.
