ІНДИВІДУАЛЬНА ПОВЕДІНКА - це поведінка окремих особин, спрямована на їх виживання та пристосованість до умов середовища. Таку поведінку формують усі ті дії, за до яких тварина отримує їжу, воду, повітря, тепло, інформацію, підтримує чистоту свого тіла, взаємодіє із довкіллям, а також організовує свою рухову активність. У зв’язку з цим виділяють форми індивідуальної поведінки, які мають вирішальне значення для існування тварини.
Рухова поведінка
Забезпечує переміщення тварин у просторі за до війок, джгутиків, хвилеподібних рухів тіла, складок покривів, кінцівок тощо
Харчова поведінка
Спрямована на забезпечення організму їжею та водою з використанням органів живлення й травлення: щупальців, глотки, щелеп, дзьоба, язика, хобота тощо.
Терморегуляція
Дії, що спрямовані на утворення, збереження або віддачу тепла у тварин, залежно від умов середовища. Прикладами такої поведінки можуть бути міграції, сплячка, заціпеніння, зігрівання на сонці тощо.
Пошуки або будівництво сховищ
Дії тварин, спрямовані на відшукування або побудову місць для захисту від несприятливих температур, опадів, хижаків. Такими сховищами є нори, гнізда, дупла, хатки тощо.
Захисна поведінка
Втеча, напад, спротив, переховування, прикидання, завмирання, попередження.
Гігієнічна поведінка
Дії, спрямовані на підтримку чистоти тіла, позбавлення від шкірних паразитів. Це грязеві чи пилові ванни, водяний душ чи купання, вичісування, вилизування тощо.
Дослідницька поведінка
Дії, спрямовані на ознайомлення з предметами навколишнього середовища, полегшують виживання й розмноження.
Ігрова поведінка
Дії тварин, що забезпечують формування навичок полювання, спілкування, збагачення інформацією тощо.
Використання знарядь праці
Дії з предметами середовища для здобування їжі та захисту. Найчастіше тваринами використовуються камені, гілки, колючки.
Біологічні ритми
Поведінка у вигляді періодичних дій у відповідності до періодичних змін у середовищі. Найвідомішими є добові та сезонні ритми.
Отже, форми індивідуальної поведінки надзвичайно різноманітні, але жодна з них не існує відокремлено від інших; усі вони взаємодіють одна з одною, забезпечуючи виживання особин у певному середовищі.
Вся внутренняя поверхность тонкой кишки покрыты тонкими и довольно длинными, если судить с точки зрения гистологии, ворсинками эпителия. На каждый квадратный сантиметр тонкой кишки приходиться в зависимости от возраста, конституции и других индивидуальных факторов от 1500 до 3000 ворсинок. В процессе всасывания питательных веществ в тонком кишечнике участвует абсолютно вся поверхность данных ворсинок, но наибольшую активность в данном отношении проявляют эпителиоциты (клетки, из которых и состоят вышеупомянутые ворсинки), помещающиеся в верхней и средней части данных ворсинок.
