Это почка, находящаяся на верхушке побега, остальные почки - боковые. Их делят на пазушные и придаточные.
Пазушные почки
регулярно возникают в пазухах молодых листовых зачатков вблизи верхушки материнского побега. Их расположение точно соответствует листорасположения. Поэтому зимой по почкам можно определить расположение листьев.
Боковые почки
Развиваются вне пазухи на междоузлиях, корнях и листьях, называются придаточными. Они часто обеспечивают вегетативное размножение растений. Придаточные почки на листьях сразу развиваются в маленькие растеньица с придаточными корнями, которые отпадают от листа материнского растения и вырастают в новые особи. Эти почки называются выводковыми (бриофиллиум, росянки) . Они могут возникать в пазухе листа и видоизменяться в луковички (лилия тигровая) и клубеньки (горец живородящий) .
Почки по строению не одинаковы. У большинства растений они закрытые (защищенные) , т. к. снаружи имеют почечные чешуи, склеенные смолой (у хвойных) , другими клейкими веществами (тополь) , некоторые часто опущены. Есть растения с открытыми (незащищенными, голыми) почками. Они лишены почечных чешуек (калина, крушина) .
По внутреннему строению различают следующие типы почек:
1) вегетативные - состоят из зачаточного стебля, чешуек, зачаточных листьев и конуса нарастания; 2) генеративные - цветочные, состоят из зачаточного стебля, чешуй и зачатков цветка или соцветия (бузина красная) ; 3) смешанные - состоят из зачаточного стебля, чешуек, зачаточных листьев и зачатков цветка или соцветия (яблоня, спирея) .
Генеративные и смешанные почки крупнее и более округлые, чем вегетативные.
Почки, которые пребывают в состоянии покоя (осень - зима) , а затем разворачиваются и дают новые побеги, называются зимующими или почками возобновления. За их счет происходит нарастание побегов.
Спящие почки
Они находятся в течении ряда лет в состоянии покоя. Стимулом для их пробуждения является повреждение ствола.
Хребетні мають двосторонню симетрію, загальний план будови скелетачерепа, передніх і задніх кінцівок, головного мозку і всіх основнихсистем (нервової, травної, кровоносної та ін.). єдністьпоходження підтверджується будовою гомологічних органів, наявністюрудиментів, атавізмів і перехідних форм. Гомологічні органи подібні забудовою і походженням незалежно від виконуваної функції (кісткикінцівок земноводних, плазунів, птахів і ссавців). рудименти(Залишок) - недорозвинені органи, втратили в ході еволюції своє значення іщо знаходяться в стадії зникнення (колючки кактусів, лусочки на кореневищепапороті - рудиментарні листя; у коня - грифельні кісточки; угірських гусей - перетинки на лапах і ін.). Атавізм - повернення до ознакпредків (у людини наявність хвоста, волосатість). Перехідні форми -що займають проміжне положення між великими систематичними групами(Нижчі ссавці качконіс і єхидна, подібно плазуючим, відкладаютьяйця і мають клоаку)Доказом еволюції органічного світу служать аналогічні органи упредставників не споріднених таксонів. Вони розрізняються за будовою іпоходженням, але виконують однакову функцію. Наприклад, у деякихкімнатних рослин функцію опори виконують присоски (у плюща цевидозмінені повітряні коріння) і вусики циссуса (це видозміненілистя). До аналогічних органів належать крило птахів і метеликів, зябра раківі риб, риє кінцівки кротів і медведок. Аналогічні органи виникають удалеких в систематичному відношенні організмів в результаті конвергенції -сходження ознак внаслідок пристосованості цих організмів до подібному життя.Ембріологія - наука, що вивчає зародковий розвиток організмів, -доводить, що процес утворення статевих клітин (гаметогенезу) подібний увсіх багатоклітинних: усі вони починають розвиток з однієї клітини - зиготи. Увсіх хребетних зародки схожі між собою на ран них стадіях розвитку.Вони мають зяброві щілини й однакові відділи тіла (головний, тулуба,хвостовий). У міру розвитку в зародків з'являються розходження. спочатку вонинабувають рис, що характеризують їхній клас, потім загін, рід і на пізніхстадіях - вид. Все це говорить про спільність їх походження тапослідовності розбіжності в них ознак.Зв'язок між індивідуальним і історичним розвитком організмів Ф. Мюллер(1864) і Е. Геккель (1866) виразили в біогенетичному законі, якийговорить: кожна особина в індивідуальному розвитку (онтогенезі) повторюєісторичний розвиток свого виду (філогенез). Пізніше Олексій МиколайовичСеверцов (1866-1936) уточнив і доповнив положення біогенетичного закону.Він довів, що в процесі онтогенезу відбувається випадання окремих етапівісторичного розвитку, повторення зародкових стадій предків, а недорослих форм, виникнення змін, мутацій, яких не було у предків.Корисні мутації передаються в спадщину (наприклад, скорочення числахребців у безхвостих земноводних), шкідливі - ведуть до загибелі зародка.Таким чином, онтогенез не тільки повторює філогенез, але і єджерелом нових напрямків філогенезу.Палеонтологія. Палеонтологічний матеріал дозволяє констатувати, щозміна форм тварин і рослин здійснюється в порядку змінипопередньої організації та перетворення її в нову. Розвиток хордових,наприклад, здійснювалося поетапно. Спочатку виникли нижчі хордові, потімпослідовно в часі виникають риби, амфібії, рептилії. Рептилії, всвою чергу, дають початок ссавцям і птиця
аминокислот в белке
нуклеотидов
Верхушечная почка
Это почка, находящаяся на верхушке побега, остальные почки - боковые. Их делят на пазушные и придаточные.
Пазушные почки
регулярно возникают в пазухах молодых листовых зачатков вблизи верхушки материнского побега. Их расположение точно соответствует листорасположения. Поэтому зимой по почкам можно определить расположение листьев.
Боковые почки
Развиваются вне пазухи на междоузлиях, корнях и листьях, называются придаточными. Они часто обеспечивают вегетативное размножение растений. Придаточные почки на листьях сразу развиваются в маленькие растеньица с придаточными корнями, которые отпадают от листа материнского растения и вырастают в новые особи. Эти почки называются выводковыми (бриофиллиум, росянки) . Они могут возникать в пазухе листа и видоизменяться в луковички (лилия тигровая) и клубеньки (горец живородящий) .
Почки по строению не одинаковы. У большинства растений они закрытые (защищенные) , т. к. снаружи имеют почечные чешуи, склеенные смолой (у хвойных) , другими клейкими веществами (тополь) , некоторые часто опущены. Есть растения с открытыми (незащищенными, голыми) почками. Они лишены почечных чешуек (калина, крушина) .
По внутреннему строению различают следующие типы почек:
1) вегетативные - состоят из зачаточного стебля, чешуек, зачаточных листьев и конуса нарастания;
2) генеративные - цветочные, состоят из зачаточного стебля, чешуй и зачатков цветка или соцветия (бузина красная) ;
3) смешанные - состоят из зачаточного стебля, чешуек, зачаточных листьев и зачатков цветка или соцветия (яблоня, спирея) .
Генеративные и смешанные почки крупнее и более округлые, чем вегетативные.
Почки, которые пребывают в состоянии покоя (осень - зима) , а затем разворачиваются и дают новые побеги, называются зимующими или почками возобновления. За их счет происходит нарастание побегов.
Спящие почки
Они находятся в течении ряда лет в состоянии покоя. Стимулом для их пробуждения является повреждение ствола.