ответ:Обов'язкове для всіх птахів линяння у них також має пристосований характер: старі пера випадають тільки після того, як виростають нові. Пташенята імператорських пінгвінів вкриті густим пухом, з'являються вони навесні, за літо мужніють настільки, Що вже можуть витримати сувору і довгу зиму. Пінгвінам допомагає захищатися від сильного вітру та морозу й те, що вони часто скупчуються у так звані черепахи, які нагадують собою коло у декілька метрів діаметром. Таке коло повільно і безперервно рухається навколо центру і проти вітру, що сприяє збереженню температури тіла і меншій втраті ваги (одинокі птахи втрачають щоденно понад 200 г, а у "черепасі" - лише 100 г).
З морських ссавців найнижчі температури доводиться витримувати антарктичним тюленям: морські води в Південній півкулі холодніші, ніж в Північній на тих самих широтах. Зокрема тюлені Уеддела навіть взимку тримаються" антарктичного континенту і сусідніх островів.
Пристосуватись до низьких антарктичних температур дає можливість товстий підшкірний шар жиру до 7 см завтовшки у дорослих особин (загальною масою до 30% ваги тіла). Взимку на поверхню льоду вони майже не4 виходять через сильні вітри і низьку температуру, а плавають біля льодової кромки, дихаючи через отвори-продушини, які самі роблять і постійно їх відновлюють. Так само поводяться взимку і нерпи, які в найлютіші морози перебувають у воді.
В Арктиці сильні морози найкраще переносить білий ведмідь - цей велетенський напівводяний мешканець полярних морів і островів. У пошуках своєї основної поживи - нерп - білі ведмеді долають значні відстані на полярних крижинах і по чистій воді. Довга і густа шерсть з густим підшерстком, до того ж добре змащена жиром, не намокає у воді і не вкривається льодом на морозі. Товстий шар підшкірного жиру захищає від холоду у воді і на повітрі, зменшує питому вагу звіра, полегшуючи плавання. Широкі лапи з плавальними перетинками між пальцями вкриті густою шерстю не лише зверху, а й знизу, на підошвах, що дає можливість не провалюватись у снігу, не ковзати на льоду і не обморожувати лап.
Широко известно явление гибели птенцов у многих видов птиц в период выкармливания (Мальчевский 1959; Строков 1959). У хищных птиц при недостатке пищи взрослые скармливают младшего птенца старшим. Мы отмечали это явление у сороки Pica pica (Строков 1956). У многих видов птиц взрослые выбрасывают из гнезда мёртвых птенцов. Не раз отмечалось перемещение части птенцов к стенкам гнездовья или выпадение их наружу через леток либо край гнезда.
По нашим наблюдениям, все "выпавшие" птенцы обычно бывают недоразвитыми по сравнению с другими членами выводка, причём разница в величине, весе и степени развития оперения бывает довольно значительная. Как известно, наиболее развитые птенцы, более крупные и сильные, всегда оказываются сверху остальных и их туловища в гнезде располагаются так, что маленькие птенцы закрываются телами крупных (Creutz 1955). Следовательно, без какого-либо вмешательства извне более слабый птенец выпасть из гнезда не может. Так же трудно предположить, чтобы птенцы без посторонней выпадали из дупел и искусственных гнездовий. Обычно птенец, если он не достиг того возраста, при котором выводок покидает гнездо, не может подтянуться до летка и выпасть через него наружу. Между тем довольно часто находят выпавших скворчат Sturnus vulgaris, синичат Parus major, птенцов мухоловок-пеструшек Ficedula hypoleuca, стрижей Apus apus, воробьев Passer domesticus и Р. montanus . У птиц-норников также отмечено "выпадение" птенцов из гнёзд, например, у береговых ласточек Riparia riparia (Павлова 1962). Каким же образом слабый, еле двигающийся птенец преодолевает расстояние от гнездовой камеры до входного отверстия гнездового хода, который, по А. Г. Банникову (1954), всегда не менее 60 см? В этом отношении ещё более показательны примеры "выпадения" птенцов у видов, гнездящихся на поверхности почвы. Так, у овсянок, коньков, пеночек мы не раз находили птенцов рядом с гнездом или далеко в стороне.
В течение систематических наблюдений в лесах Малоярославецкого лесхоза Калужской обл. в 1954 и 1955 годах, в Подмосковье в 1959 и 1960 и в Цнинском лесном массиве Тамбовской обл. в 1963, 1964 и 1966 мы ни разу не наблюдали случаев самостоятельного выпадения птенцов из гнёзд, дупел и гнездовий, но 17 раз зарегистрировали явление выбрасывания живых птенцов взрослыми птицами.
