Чтобы организму получить необходимую энергию для бега, нужно потратить "топливо" - углеводы, жиры... они разрушаются в окислительно-восстановительных реакциях, где окислителем и является кислород. Использованный кислород в крови превращается в углекислый газ, он действует на рецепторы, которые подают сигналы в дыхательный центр мозга. Мозг в ответ посылает импульсы в сердце и мышцы, которые участвуют в дыхании (межреберные, дифрагма и т.д.) и в результате учащается и дыхание и сердцебиение. Чем выше концентрация углекислого газа, тем больше импульсов в дыхательный центр и тем, естественно, сильнее он стимулирует дыхание и кровообращение
Рі́вні організа́ції живо́ї мате́рії — ієрархічно супідрядні рівні організації біосистем, що відображають рівні їх ускладнення. Найчастіше виділяють шість основних структурних рівнів життя: молекулярний, клітинний, організменний, популяційно-видовий, биогеоценотичний та біосферний. У типовому випадку кожен з цих рівнів є системою з підсистем нижчого рівня і підсистемою системи вищого рівня.
Слід підкреслити, що побудова універсального списку рівнів біосистем неможлива. Виділяти окремий рівень організації доцільно в тому випадку, якщо на ньому виникають нові властивості, відсутні у систем нижчого рівня. Наприклад, феномен життя виникає на клітинному рівні, а потенційне безсмертя — на популяційному[1]. При дослідженні різних об'єктів або різних аспектів їх функціонування можуть виділятися різні набори рівнів організації. Наприклад, у одноклітинних організмів клітинний і організменний рівень збігаються. При вивченні проліферації (розмноження) клітин багатоклітинного рівня може бути необхідне виділення окремих тканинного і органного рівнів, так як для тканини і для органу можуть бути характерні специфічні механізми регуляції досліджуваного процесу.
Одним із висновків, що випливають із загальної теорії систем є те, що біосистеми різних рівнів можуть бути подібні у своїх істотних властивостях, наприклад, принципах регуляції важливих для їхнього існування параметрів
