Укур андалузской породы черное оперение неполно доминирует над белым с какими фенотипами и генотипами могут быть потомки если скрестить пестрых кур и петухов
Вихід рослин на суходіл став великим ароморфозом у розвитку життя на Землі. Він був підготовлений всім попереднім ходом органічної та неорганічної еволюції: грунтоутворення, накопиченням в атмосфері молекулярного кисню і формуванням озонового екрану, дифференцировкой клітин і появою тканин.
Сухопутні рослини походять від зелених водоростей, про що свідчить присутність в їх клітинах пігменту хлорофілу. Невідома предковая форма дала дві еволюційні гілки: одна з них призвела до виникнення риниофитов, а інша – до появи мохів.
Перші наземні рослини – риніофіти – не мали виразного поділу на корені, стебла і листя і займали проміжне положення між водоростями і наземними рослинами (див. Рис. 45, 1). Однак у них розвинулися покривна і проводить тканини, що забезпечили їм захист від висихання в наземно-повітряному середовищі і транспорт розчинів поживних речовин. В життєвому циклі перших наземних рослин став переважати спорофіт, т. Е. Покоління, яке дає суперечки. З утворенням тканин у них розвинулися органи зі спеціалізованими функціями. В їх стеблах з’явилися провідні пучки, на нижній частині пагонів сформувалися тонкі вирости, що нагадують кореневі волоски. Подальше ускладнення будови органів і еволюція розмноження призвели до появи справжніх наземних рослин, пристосованих до життя на суші і її освоєння.
Друга еволюційна гілка – мохи – виявилася менш пристосованої до життя на суші і, на думку більшості вчених, є тупиковою (рис. 97, 1). Мохи стали розвиватися в напрямку переважання в життєвому циклі статевого покоління (гаметофіту), де спорофіт розвинений слабкіше і цілком існує за рахунок гаметофіту (див. Рис. 100, 2). Для статевого процесу гаметофиту мохів потрібна вільна вода, а так як у мохів немає провідних тканин, вони придбали в процесі еволюції особливу властивість – гігроскопічність, т. Е. Здатність пасивно всмоктувати воду. Гігроскопічність привела до розвитку у мохів особливих листя – філлоідов, що мають водоносні клітини, в яких може накопичуватися волога.
В развитие селекции как науки большой вклад внес русский ученый Н. И. Вавилов. Он организовал многочисленные экспедиции по всему миру с целью накопления семенного материала, который был использован в селекционной работе. Вавилов выделил 7 центров происхождения культурных растений на Земле, которыми являются в основном горные районы, древние очаги земледелия, характеризующиеся многообразием видов. Центры происхождения культурных растений:
Сухопутні рослини походять від зелених водоростей, про що свідчить присутність в їх клітинах пігменту хлорофілу. Невідома предковая форма дала дві еволюційні гілки: одна з них призвела до виникнення риниофитов, а інша – до появи мохів.
Перші наземні рослини – риніофіти – не мали виразного поділу на корені, стебла і листя і займали проміжне положення між водоростями і наземними рослинами (див. Рис. 45, 1). Однак у них розвинулися покривна і проводить тканини, що забезпечили їм захист від висихання в наземно-повітряному середовищі і транспорт розчинів поживних речовин. В життєвому циклі перших наземних рослин став переважати спорофіт, т. Е. Покоління, яке дає суперечки. З утворенням тканин у них розвинулися органи зі спеціалізованими функціями. В їх стеблах з’явилися провідні пучки, на нижній частині пагонів сформувалися тонкі вирости, що нагадують кореневі волоски. Подальше ускладнення будови органів і еволюція розмноження призвели до появи справжніх наземних рослин, пристосованих до життя на суші і її освоєння.
Друга еволюційна гілка – мохи – виявилася менш пристосованої до життя на суші і, на думку більшості вчених, є тупиковою (рис. 97, 1). Мохи стали розвиватися в напрямку переважання в життєвому циклі статевого покоління (гаметофіту), де спорофіт розвинений слабкіше і цілком існує за рахунок гаметофіту (див. Рис. 100, 2). Для статевого процесу гаметофиту мохів потрібна вільна вода, а так як у мохів немає провідних тканин, вони придбали в процесі еволюції особливу властивість – гігроскопічність, т. Е. Здатність пасивно всмоктувати воду. Гігроскопічність привела до розвитку у мохів особливих листя – філлоідов, що мають водоносні клітини, в яких може накопичуватися волога.