9. восстановление диплоидного набора хромосом в зиготе – первой клетке нового организма – происходит в результате: а) мейоза б) митоза в) оплодотворения г) обмена веществ
— два види річкових раків: широкопалий і вузькопалий. Є представниками справжніх раків. Довжина тіла рідко перевищує 25 см, але такий рак живе вже декілька років, а при вилупленні з яєць молодий рак має всього 9 мм завдовжки, хоча вже до кінця першого року свого життя він досягає 4,5 см завдовжки. Яйця самки відкладають восени і поміщають на нижньому боці черевця, де спочатку тримаються і молоді рачки після вилуплення з яєчних оболонок. Міцно вчепившися за черевні ніжки, дитинчата сидять біля матері таким чином до першого линяння, тобто днів 10. Скинувши вперше свою оболонку, молоді рачки починають жити самостійно, хоча ще іноді можуть вдаватися до захисту матері.
Раки дуже ненажерливі і поїдають все, що їм трапиться: дрібних водяних комах і їхніх личинок, пуголовків, водяних молюсків, навіть своїх же трохи менших раків; іноді вони загризають навіть водяного шура, який ненароком потрапить до них у нору; але найулюбленіша їхня їжа — падло, яке вони всюди відшукують. Утім, раки не нехтують і рослинною їжею і поїдають, наприклад, лучину, корінці водяних рослин, моркву, гарбуз тощо. Улюбленим місцеперебуванням рака слід визнати неглибокі річки і струмки з повільною течією і мулистими берегами, в яких вони виривають собі нори, де звичайно і сидять, підстерігаючи здобич. Уночі вони більш активні, ніж удень, і виповзають навіть на сушу.
Найближчою до них морською формою є омар, хоча нещодавно поблизу Вест-Індських островів на великій глибині знайдений ще більш близький до прісноводих рак Thalmatocheles Salevca, який своїм зовнішнім виглядом дуже схожий на річкового рака і відрізняється здебільшого довгими клішнями, усадженими з внутрішнього боку безліччю дрібних зубців. Як і всі глибоководні тварини, він нічого не бачить
Клеточная мембра́на (также цитолемма, плазмалемма, или плазматическая мембрана) — эластическая молекулярная структура, состоящая из белков и липидов. Отделяет содержимое любой клетки от внешней среды, обеспечивая её целостность; регулирует обмен между клеткой и средой; внутриклеточные мембраны разделяют клетку на специализированные замкнутые отсеки — компартменты или органеллы, в которых поддерживаются определённые условия среды.Клеточная стенка, если таковая у клетки имеется (обычно есть у растительных клеток), покрывает клеточную мембрану.Клеточная мембрана представляет собой двойной слой (бислой) молекул класса липидов, большинство из которых представляет собой так называемые сложные липиды — фосфолипиды. Молекулы липидов имеют гидрофильную («головка») и гидрофобную («хвост») части. При образовании мембран гидрофобные участки молекул оказываются обращены внутрь, а гидрофильные — наружу. Мембраны — структуры инвариабельные, весьма сходные у разных организмов. Некоторое исключение составляют археи, у которых мембраны образованы глицерином и терпеноидными спиртами. Толщина мембраны составляет 7—8 нм.Биологическая мембрана включает и различные белки: интегральные (пронизывающие мембрану насквозь), полуинтегральные (погруженные одним концом во внешний или внутренний липидный слой), поверхностные (расположенные на внешней или прилегающие к внутренней сторонам мембраны). Некоторые белки являются точками контакта клеточной мембраны с цитоскелетом внутри клетки, и клеточной стенкой (если она есть) снаружи. Некоторые из интегральных белков выполняют функцию ионных каналов, различных транспортеров и рецепторов.
100%
Половые клетки размножаются мейозом.