Объяснение:
Гуморальна регуляція – це різновид біологічної регуляції передається за до біологічно активних хімічних речовин, які розносяться по організму кров'ю або лімфою, а також шляхом дифузії у міжклітинній рідині.
Відмінності гуморальної регуляції від нервової:1 Носієм інформації при гуморальній регуляції є хімічна речовина, при нервовій - нервовий імпульс. 2 Передача гуморальної регуляції здійснюється током крові, лімфи, шляхом дифузії: нервової - за до нервових провідників.
3 Гуморальний сигнал поширюється повільніше (швидкість течії крові в капілярах 0,03 см/с), ніж нервовий (швидкість нервової передачі складає 120 м/с).
4 Гуморальний сигнал не має такого точного адресата (працює за принципом 'усім, усім, усім, хто відгукнеться'), як нервовий (наприклад, нервовий імпульс передається м'язу пальця). Проте ця різниця не суттєва, бо клітини мають різну чутливість до хімічних речовин. Тому хімічні речовини діють на чітко визначені клітини, а саме на ті, які здатні сприймати цю інформацію. Клітини, що володіють такою високою чутливістю до гуморального чинника, називаються клітинами-мішенями.
5 Гуморальна регуляція використовується для забезпечення реакцій, що не потребують високої швидкості і точності виконання.
6 Гуморальна регуляція, як і нервова, виконується замкнутим контуром регуляції, в якому всі його елементи пов'язані між собою (рис. 6.1). У контурі гуморальної регуляції відсутній (як самостійна структура) слідкуючий пристрій (СП), тому що його функції виконують рецептори мембрани інкреторних клітин.
7 Гуморальні фактори, які потрапляють у кров або лімфу, дифундують у міжклітинну рідину, і тому дія їх може поширюватися на близько розташовані клітини-органи, тобто їх вплив має місцевий характер. Вони також можуть мати дистантний вплив, що поширюється на клітини-мішені на відстан
регулярное передвижение популяции животных, в ходе которого особи из одной области обитания перемещаются в другую, но затем возвращаются обратно. Такое путешествие по круговому маршруту может быть сезонным, вроде весеннего или осеннего перелета птиц, а может требовать для своего завершения целой жизни, как это наблюдается у ряда тихоокеанских лососей. Миграции животных имеют ярко выраженный при адаптивный) характер и возникали в процессе эволюции у самых разных видов. Примерами могут быть связанные с изменениями температуры воды сезонные перемещения микроскопических животных из глубинной части озер на мелководья или же миграции китов, которые осенью плывут из приполярных районов в субтропики, где появляются на свет их детеныши, а в конце весны возвращаются обратно в холодные воды.
Практически невозможно найти хотя бы два вида животных, мигрирующих абсолютно одинаковым образом. Некоторые передвигаются поодиночке, другие – только группами. Одни перемещаются при этом очень медленно, а другие – очень быстро и практически без остановок. Так, например, миграции арктических крачек представляют собой ежегодные перелеты из районов, близких к Северному полюсу (отстоящих от него всего на несколько градусов), в районы, где уже встречаются антарктические льды. С другой стороны, некоторые лягушки в течение года перемещаются всего на несколько сот метров, отделяющих реку от ближайшего пруда, где происходит их размножение.
ри к морскому образу жизн