Основні форми поведінки — це територіальна, шлюбна, харчова, захисна поведінка тощо. Усі вони включають у себе багато додаткових факторів, наприклад, ієрархічні відносини, ритуальну поведінку, комунікації. Це породжує значну різноманітність поведінки тварин.
Територіальна поведінка
Територіальна поведінка зумовлює розподіл території, яку займає певне угруповання, на окремі ділянки. Тварини захищають свою територію, бо від неї залежить безпека, кормова база, можливість вибору найліпшого шлюбного партнера тощо. Тварини мітять свою територію, захищають її, захоплюють одне в одного. Наприклад, собаки мітять сечею, ведмеді — сечею, дряпанням та погризами кори дерев, птахи — співом тощо.
Багатьом тваринам притаманна ритуальна поведінка (мал. 46.2), яка дозволяє зменшити кількість справжніх бійок і травмування. Це такі демонстрації загрози, як нахил голови, показування іклів, настовбурчування шерсті чи пір’я, гарчання, погрозливі крики, піднімання плавців тощо. Антагоністична поведінка — заспокійлива поведінка тварин, які займають нижче положення в ієрархії. Це втримує домінуючих особин від атаки. У людини такими заспокійливими діями є посмішка, рукостискання тощо.Шлюбна й батькіВська поВедінка
Шлюбна поведінка (мал. 46.3) допомагає тварині відшукати пару ігаючи за тваринами в шлюбний період, ми можемо побачити безліч цікавих ритуалів. Це — спів, особливі рухи — «танці», побудова гнізда, «подарунки» тощо. Такі ритуали називають залицянням. У ході залицяння тварині необхідно подолати межі індивідуального простору, що, звичайно, викликає агресію. Саме тому під час шлюбних ритуалів ігаються спроби самця наблизитися й відступити.
Шлюбна поведінка виникла не просто так. У багатьох тварин самка не може сама вигодувати дитинчат, їй необхідна до самця. Тому під час шлюбного ритуалу самці багато яких водоплавних птахів пропонують самкам рибку або пучечки водоростей. Цим вони демонструють своє вміння забезпечити самку й пташенят їжею.
Батьківська поведінка (мал. 46.4) проявляється в турботі про потомство. Особливо вона розвинена у тварин, які мають невелику кількість потомків. Птахи будують гнізда, зігрівають і перевертають яйця, годують пташенят, навчають їх. Ссавці також облаштовують місце для дитинчат, годують їх, захищають, учать.
приклади харчової поведінки у тварин,
приклади шлюбної поведінки у тварин
приклади територіальної победінки у тварин,
приклади батьківської поведінки у тварин.
Цікавою є територіальна поведінка мавп, які живуть у тропічних лісах. Дуже добре це можна побачити на прикладі мавп Південної Америки. Зграя мавп позначає свою територію криками (мал. 46.1). Якщо виникає конфлікт, то дві групи мавп намагаються перекричати одна одну. Хто кричить голосніше й більш ритмічно — той і виграє. До речі, виграш у такому двоборстві призводить до викиду у кров мавп-переможців гормонів. Ці гормони викликають у них відчуття задоволення й ейфорії. А через поразку мавпи засмучуються і відчувають фізичну втому. Тепер пригадайте, як поводяться вболівальники на спортивних змаганнях. Правда, схоже на мавпячу поведінку? І результат той самий. Якщо перемога — ейфорія, задоволення, радощі! У разі поразки — зажура й сум. Ті самі гормони, що виділяються у крові мавп, є і в нас. Ці програми поведінки залишилися нам від наших далеких предків, які жили в тропічних лісах. Хоча використовуємо ми їх зараз зовсім для іншого.Батьківська поведінка (мал. 46.4) проявляється в турботі про потомство. Особливо вона розвинена у тварин, які мають невелику кількість потомків. Птахи будують гнізда, зігрівають і перевертають яйця, годують пташенят, навчають їх. Ссавці також облаштовують місце для дитинчат, годують їх, захищають, учать.
Навіть динозаврам, які вимерли багато мільйонів років тому, була властива така поведінка. Більшість дорослих динозаврів були надто великими, тому вони не могли самі доглядати
маленьких за розмірами дитинчат. Але ці тварини будували гнізда, у яких відкладали яйця, та захищали їх.
Источники свидетельствуют, что Теофраст был умным, разносторонне человеком, обладателем лучших душевных качеств – гуманности, доброты, отзывчивости. Биография его не была отмечена какими-либо неожиданными событиями и особыми потрясениями. После рождения его назвали Тиртамом, но Аристотель, как гласит легенда, дал прозвище Теофраст, что означало «божественный оратор», «обладатель божественной речи». Сложно определить, насколько права легенда, однако известно, что Теофраст действительно был великолепным оратором и любимейшим учеником Аристотеля, ставшим одним из самых знаменитых его подопечных. Именно ему Аристотель оставил в качестве наследства все свои рукописи, накопленную библиотеку, и именно Теофраст возглавил школу перипатетиков, когда наставник скончался. Древние источники гласят, что численность учеников Теофраста доходила до двух тысяч человек, а имя его гремело далеко за пределами его страны.
Считается, что Теофраст был автором 227 сочинений. В большинстве своем они не сохранились до нашей эпохи, а оставшиеся несут на себе разрушительный отпечаток времени и многократного переписывания. До нашего времени сохранились две крупные работы по ботанике. Первая, состоящая из 9 книг, - «Естественная история растений», в которой изложена систематика, анатомия и морфология растений (если пользоваться современной терминологией). Тот же фактический материал, но изложенный с позиций физиологии растений (теоретической и прикладной), лег в основу второго сочинения - «О причинах растений», или «О жизненных явлениях у растений», состоящего из 6 книг.
Объективная оценка ботанических трудов Теофраста затруднена неполной сохранностью его произведений, а также сложностью разграничения идей философа и его выдающегося наставника Аристотеля. Не исключено, что Теофраст в большей степени проповедовал его мысли, чем являлся самостоятельным ученым. В строгом смысле слова научными назвать сочинения Теофраста нельзя, тем не менее, для своего времени его труды были самым лучшим сводом информации о растительном мире. Кроме того, они являются ценным памятником культуры Древней Греции в целом. Известно также, что перу Теофраста принадлежал «Учебник риторики», а также книга «Характеры», в которой он проанализировал различные типы людей. Все эти издания до наших дней не дошли.