Глаз расположен в глазнице черепа. Из глазного яблока выходят зрительный нерв, соединяющий его с головным мозгом. Глазное яблоко состоит из внутреннего ядра окружающих его трех оболочек: наружной, средней внутренней. Наружная оболочка — склера, или белочная оболочка, представляет собой жесткую, непрозрачную соединительную тканную капсулу, переходящую спереди в прозрачную роговицу, через которую в глаз проникает свет. Под ней находится сосудистая оболочка, которая спереди переходит в ресничное тело, где расположена ресничная мышца, регулирующая кривизну хрусталика, и в радужную оболочку, в центре которой имеется отверстие (зрачок суживаться под влиянием мышц, заложенных в толще радужки. Сосудистая оболочка богата кровеносными сосудами и содержит черный пигментный слой, поглощающий свет.
Во внутренней оболочке — сетчатке находятся светочувствительные рецепторы — палочки и колбочки. В них энергия света превращается в процесс возбуждения, который передается по зрительному нерву в затылочную долю коры больших полушарий. Колбочки сосредоточены в центре сетчатки, напротив зрачка — в желтом пятне и обеспечивают дневное зрение, воспринимая цвета, форму и детали предметов. На периферии сетчатки имеются только палочки, которые раздражаются слабым сумеречным светом, но нечувствительны к цвету.
Вс аппарат глаза состоит из защитных при слезного и двигательного аппарата. К защитным образованиям относятся брови, ресницы и веки, покрытые с внутренней стороны слизистой оболочкой, которая переходит на глазное яблоко. Слезы, выделяемые слезной железой, омывают глазное яблоко, постоянно увлажняют роговицу и стекают по слезному каналу в носовую полость. Двигательный аппарат каждого глаза состоит из шести мышц, сокращение которых позволяет изменять направление взгляда.
Рецепторы сетчатки — палочки и колбочки — отличаются как по строению, так и по функциям. С колбочками связано дневное зрение, а с палочками — сумеречное. В палочках имеется вещество красного цвета — родопсин. На свету, в результате фотохимической реакции, он распадается, а в темноте восстанавливается в течение 30 минут из продуктов собственного расщепления. Вот почему человек, войдя в темную комнату, вначале ничего не видит, а через некоторое время начинает различать предметы.
В колбочках содержится другое светочувствительное вещество — иодопсин. Он распадается в темноте и восстанавливается на свету в течение 3-5 минут. Расщепление иодопсина на свету дает цветовое ощущение. Из двух рецепторов сетчатки к цвету чувствительны только колбочки, которых в сетчатке три вида: одни воспринимают красный цвет, другие — зеленый, третьи — синий. В зависимости от степени возбуждения колбочек и сочетания раздражений воспринимаются различные другие цвета и их оттенки.
Нарушение зренияУ людей с нормальным зрением на сетчатке возникает четкое изображение предметов, так как оно сфокусировано на центр сетчатки. Нарушение нормальной деятельности слоя палочек в сетчатке вызывает заболевание, известное под названием «куриная слепота», выражающееся в том, что с наступлением темноты человек абсолютно теряет зрение глаза рассматривать предметы при различной яркости освещения называется адаптацией. Она нарушается при недостатке витамина А и кислорода, а также при утомлении.
Нарушения зрения часто являются следствием ненормальной длины глазного яблока. Близорукость развивается при увеличении продольной оси глаза. Глазное яблоко увеличено в размере, изображение далеких предметов даже при отсутствии аккомодации хрусталика получается перед сетчаткой. Такой глаз ясно видит только близкие предметы и поэтому называется близоруким. Очки с вогнутыми стеклами, отодвигая изображение на сетчатку, исправляют близорукость.
При укорочении оси глазного яблока наблюдается дальнозоркость. Изображение фокусируется позади сетчатки. Для исправления требуются двояковыпуклые стекла. Старческая дальнозоркость развивается обычно после 40 лет, когда хрусталик теряет эластичность, твердеет и утрачивает менять кривизну, что мешает четко видеть на близком расстоянии. Глаз утрачивает к ясному видению разно удалённых предметов. Врожденная дальнозоркость связана с уменьшенной величиной глазного яблока или слабой преломляющей силой роговицы или хрусталика. В отличие от старческой, при врожденной дальнозоркости аккомодация хрусталика может быть нормальная.
Объяснение:
• У членистоногих молюсків легеня - видозмінена ділянка мантії, де розгалужуються кровоносні судини.
• У риб органи дихання – зябра. Вони розташовані з обох боків зябрових дуг. Ззовні кожного краю зябрової дути є два ряди зябрових пелюсток червоного кольору (вони пронизані кровоносними судини і відбувається газообмін), з внутрішнього боку зябрової дуги розміщені біляві зяброві тичинки, які слугують своєрідним фільтруючим апаратом (запобігають потраплянню їжі та сторонніх часток з водою на зяброві пелюстки).
Завдяки рухам зябрових кришок вода проходить через ротовий отвір, глотку та зяброві щілини, омиваючи зяброві пелюстки, коли зяброві кришки повертаються у вихідне положення, вода виходить з-під них назовні. Хрящові риби зябрових кришок не мають: зяброві щілини в них відкриваються назовні самостійними отворами.
• Личинки амфібій (пуголовки) дихають також зябрами.
• Амфібії дихають атмосферним киснем за до легень - парних комірчастих мішків. Парні ніздрі з клапанами ведуть до рото-глоткової порожнини, звідки повітря потрапляє до легень. Під час вдиху через ніздрі проходить повітря, опускається дно ротоглоткової порожнини та заповнюється повітрям. Потім це дно піднімається повітря в легені (клапани перешкоджають виходу повітря через ніздрі). Для шкірного дихання шкіра постійно зволожується слизом, бо суха шкіра не здатна пропускати гази.
• У рептилій легені мають складнішу будову (є система перетинок для збільшення поверхні газообміну). Дихальні шляхи складаються з послідовно з'єднаних гортані, трахея розгалужується на два бронхи. Механізм дихання завдяки скороченню міжреберних м'язів, які рухають ребра (якщо об'єм порожнини тіла збільшується - відбувається вдих, якщо зменшується – видих).
• У птахів дихальна система спрямована на ефективне забезпечення енергією організму птахів під час польоту та зменшення маси їхнього тіла. Дихальні шляхи починаються ніздрями, які відкриваються в носову порожнину; звідти повітря потрапляє до верхньої гортані, що переходить у трахею, де в місці поділу на два бронхи розташовані голосові зв'язки (на відміну від інших тварин). Легені птахів мають губчасту будову, що збільшує їхню поверхню для газообміну. Бронхи, які входять у легені, розгалужуються, їхні головні відгалуження розширюються і поза легенями відкриваються в тонкостінні повітряні мішки, розташовані між внутрішніми органами птаха. Завдяки повітряним мішкам птахам притаманне подвійне дихання (під час вдиху повітря проходить через легені, де кисень надходить у кров, частина багатого на кисень повітря, минаючи легені, відразу спрямовується до задніх повітряних мішків, під час видиху це повітря проходить через легені, де кисень знову потрапляє у кров. Отже, у птахів кисень надходить у кров як під час вдиху, так і під час видиху.
• У ссавців дихальні шляхи починаються носовою порожниною, куди ведуть парні ніздрі, і включають носоглотку, гортань (де розташовані голосові зв'язки), трахею та парні бронхи. Бронхи заходять у губчасті легені і розгалужуються на дрібні бронхіоли. Бронхіоли закінчуються дрібними міхурцями - альвеолами, стінки яких обплутані капілярами. Завдяки великій кількості альвеол значно збільшується поверхня легенів, через яку відбувається газообмін. Дихальні рухи у ссавців здійснюються завдяки скороченню та розслабленню міжреберних м'язів, діафрагми (м'яз, що поділяє порожнину тіла на грудну та черевну) та м'язів стінки черевної порожнини.
