Відповідь:
якщо ти хочеш писати висновок то напиши: я дізнався(-лась) що репитилії... вибири щось з цього я кинула
Пояснення:
Більшість видів веде наземний іб життя, але деякі з них перейшли до існування в прісних водоймах і навіть морях (вторинно-водні тварини, як-от: крокодили, морські змії та черепахи). Відомо близько 8 тис. сучасних видів плазунів (в Україні - 21 вид), які поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Зрілі яйця плазунів оточені яйцевими і зародковими оболонками. Вони захищають зародок, забезпечують його газообмін та постачають воду. Тому яйця плазунів, на відміну від ікри риб і земноводних, можуть розвиватися на суходолі.
Особливості зовнішньої будови та покривів плазунів. Тіло плазунів поділене на голову, тулуб і хвіст. На відміну від земноводних, вони мають чітко означену шию. Кінцівки розташовані по боках тулуба, внаслідок чого тіло торкається землі - "плазує", звідки й походить назва класу. Але в багатьох видів (наприклад, змій, деяких ящірок) кінцівок немає або вони дуже малі. Пальці плазунів мають кігтики.
Зовнішній шар покривів плазунів, на відміну від земноводних, роговіє. Шкіра суха, майже не має залоз. Вона вкрита роговими лусками, щитками або пластинками - похідними покривного епітелію. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень та зайвих втрат вологи, що дуже важливо для існування в посушливих умовах.
Щільний покрив заважає росту плазунів, тому він супроводжується періодичним линянням: тварина росте, поки не зроговів новий покрив.
Особливості внутрішньої будови та процесів життєдіяльності плазунів. Скелет плазунів має подібний до земноводних план будови, але відрізняється низкою особливостей. Так, їхній хребет майже повністю костеніє, диференційованіший і складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового.
Шийний відділ утворений кількома хребцями, які забезпечують значну рухливість голови.
Відповідь:
Пояснення:
Сенсорна система, або органи чуття — спеціалізовані органи, через які нервова система отримує подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовищ і сприймає ці подразнення у вигляді відчуттів. Показники органів чуття є джерелом наших уявлень про оточуючий світ. Діяльність сенсорної системи відображає зовнішній матеріальний світ, що дає змогу людині не тільки пристосуватися до довкілля, а й пізнавати закони природи та активно змінювати це середовище.
За визначенням І. П. Павлова, органи чуття є периферійними частинами аналізаторів. Аналізатори — це складні нейродинамічні системи, аферентні відділи рефлекторних дуг, які здійснюють зв'язок центральної нервової системи із зовнішнім і внутрішнім середовищем. Кожен аналізатор має периферійну частину, де сприймаються подразнення (органи чуття); проміжну (провідні шляхи і підкіркові утвори, що передають нервові імпульси); центральну (кора головного мозку, де відбувається остаточний аналіз і синтез сприйнятого відчуття). Кожний аналізатор складається зі сприймаючих рецепторів, нервів, що відходять від рецепторів, і відповідних ділянок кори і підкірки головного мозку, де й відбувається остаточний аналіз і синтез збудження і формування наших відчуттів.
Чудом природы издавна считается дерево баньян из Индии. Баньян принадлежит семейству тутовых, к которому относятся многие полезные деревья, среди которых известная всем шелковица, инжир(смоковница) и так называемая винная ягода. Баньян прозвали также бенгальским фикусом, что сразу подсказывает нам, что его ближайший сородич - комнатный фикус, который часто можно видеть в наших квартирах. Он приманивает взгляд своими толстыми и плотными, часто крупными кожистыми листьями.
Каков же жизненный цикл бенгальского фикуса в природе? Клейкие семена баньяна попадают в трещину коры других тропических деревьев. Его принести сюда ненароком птица. Начинается процесс развития растения. Оно оплетает своей кроной крону приютившего его дерева. Так поступают растения-эпифиты, живущее на других растениях. Их отличие от растений-паразитов в том, что они используют своих хозяев лишь как места поселения. Примером растений-эпифитов могут быть лишайники и мхи. В это период баньян пускает вниз обильные корни, которые проворно движутся вниз, достигая земли, и там ветвятся. В этот момент дерево-хозяин, приютившее баньян, погибает. Воздушные корни баньяна очень быстро становятся толстыми и через несколько лет превращаются в мощные столбы, толщина которых колеблется от 10 до 20 см. Одновременно происходит разрастание кроны по горизонтали, которая пускает множество дополнительных корней вниз. Так из единственного семени вырастает со временем растение с огромными разветвлениями и обильными воздушными корнями, напоминающими стволы. Вы видите одно такое гигантское дерево баньян, а кажется, что находитесь в целой роще.
В тропическом климате, где нет зимы, рост дерева происходит все время. По этой причине у большинства тропических деревьев нет заметных годичных колец.
В ботаническом саду Калькутты баньян возрастом 150 лет образовал крону диаметром 100 м, а корни-столбы достигли в окружности 6 метров и более!
Иногда встречаются баньяны еще более внушительных размеров. Самый огромный из всех баньянов, росший в Индии, имел более 4 тысяч стволов, в том числе 1300 крупных. Его могучее основание - центральный ствол - достигало в поперечнике около 10 м. Под пологом такого дерева, считавшегося в Индии священным, устраивали привалы и организовывали отдых от зноя военные отряды по шесть тысяч человек одновременно. Возраст этого баньяна был более 500 лет. Все время обновляя свои части, этот баньян мог жить бесконечно долго. Прервать его развитие могло бы только какое-либо стихийное бедствие, которое уничтожило бы всю систему дерева-леса.
Знаменитый ученый-ботаник М. С. Дунин в своей интересной книге, описывающей его путешествие по Афганистану, Пакистану и Индии, так рисует картину своей встречи с растением: «Встретив один из таких баньянов в Бенгалии, я длительно прохаживался в его тени, как в частой роще. Обследовав это дерево-рощу, я насчитал у него более 80 стволов. Но это были далеко не все, а только часть стволов этого диковинного дерева, разумеется, отнюдь не единственного, растущего в Индии. Этот Баньян создавал тень, площадь которой занимала гектар. Несмотря на то, что основной ствол дерева отмер в результате заражения его грибом, все его вторичные стволы были свежи и надежны, оставались крепкими и продолжали расти. Как утверждали местные жители, это дерево было относительно очень молодо. Хотя ему было уже более трехсот лет».
Огромное дерево само по себе является экосистемой: баньян дает убежище и создает безопасную среду многим мелким животным, змеям, обезьянам, насекомым, птицам и ящерицам. К нему издавна сложилось особое священное отношение, что пока еще продолжает беречь его. Но в настоящее время традиции ослабляются. Туристы наносят непоправимый вред баньянам, калечат уникальное явление природы, тем самым уничтожая животных, живущих в его среде.
Как вы понимаете, можно легко ошибиться, рассчитывая возраст баньяна. У него постоянно происходит обновление: ветхий ствол, остатки старой кроны и корень гибнут, а вырастают и развиваются новые, более молодые. Поэтому очень часто возраст подобных гигантов растительного мира определяют с ошибками и часто преувеличивают. Тому могут быть две причины: недоучет смены поколений и недоучет быстроты роста этих растений во времени. В природе такие смены нередки и многообразны. Такое случается и с растениям и более северных широт.