Корінь може проникати глибоко в ґрунт, надійно закріплюючи рослину. Стебло хвойних рослин потовщується за рахунок камбію, має добре розвинуту деревину, що складається здебільшого з мертвих клітин. У деревині розміщена велика кількість смоляних ходів, заповнених живицею. Усе це робить стовбури хвойних рослин дуже міцними.
Досконаліша у хвойних і покривна тканина, яка добре захищає рослини від висихання. Провідна тканина представлена трахеїдами.
Листки у хвойних рослин також пристосувалися до існування в умовах нестачі вологи. Вони видозмінені в лусочки (хвою). Вона вузька, має малу площу поверхні, вкрита воском і тому дуже мало випаровує вологи. Це дає змогу хвойним рослинам не скидати листя на зиму. Лише у модрини хвоя опадає щорічно, а в інших хвойних рослин - раз на два, три або п'ять років. Така зміна листків майже не помітна, тому хвойні рослини називають вічнозеленими.
Защитой организма от болезнетворных микроорганизмов и чужеродных веществ называется иммунитет. В зависимости от его осуществления выделяется клеточный и гуморальный иммунитет. В случае клеточного защита осуществляется непосредственным уничтожением патогенов другими клетками,называемыми макрофагами,чаще всего это Т-лимфоциты. Но защитные функции выполняют и другие лейкоциты,к примеру нейтрофилы,эозинофилы,моноциты. В случае гуморального иммунитета в ответ на попадание антигена (того самого чужеродного вещества и микроба) клетками,В-лимфоцитами,осуществляется выработка антител удалению антигена.
