т. мальтусом 1798 году в работе "о принципах народонаселения" была предложена модель экспоненциальной зависимости роста численности (экспоненциальной кривой роста).
в данной модели предполагается неограниченное количество природных ресурсов, доступных особям популяции, и отсутствие каких-либо сдерживающих факторов для роста численности.
невозможна в природе, так как ёмкость экосистемы ограничена. и существуют сдерживающие факторы, такие как: абиотические, недостаток пищи, внутрипопуляционная и межпопуляционная конкуренция, выедание хищниками, болезни и прочее.
Усі особливості еволюційного розвитку приматів пов'язані зі змі ною навколишнього середовища, тобто із тими кліматичними умовами, котрі складались у певні геологічні періоди на Землі. Відповідно до них виділяють три етапи філогенетичного розвитку мавп.
Перший етап еволюції приматів
Материкові зрушення наприкінці мезозойської ери викликали значні зміни клімату, що ставав усе континентальнішим. Вимирали динозаври, звільнялося багато екологічних ніш. Такі систематичні перебудови біо сфери викликали лавиноподібне формоутворення серед тих груп тва рин, які виявилися краще пристосованими до нових умов існування. Повною мірою це стосується ссавців. Їх прогресивний розвиток виявив ся суттєвим чином пов’язаним із еволюцією головного мозку. Він зберіг загальний для всіх хребетних тип будови, але додатково набув чимало своєрідних ознак, які зумовлювалися конкретними умовами існування тієї чи іншої таксономічної групи. Зокрема, первинні кіркові центри, що відповідають за безпосередній аналіз інформації від рецепторів, допов нилися виокремленням центрів вторинного кіркового аналізу. Вони вже могли здійснювати елементарне узагальнення інформації, що містилась у різних первинних кіркових центрах. Такі перебудови відбувались на фоні збільшення розмірів головного мозку і заміни циркулярних боро зен системою радіальних борозен, які утворилися на межі функціональ них областей. Саме вони дозволили здійснювати більш координоване керування поведінкою тварин. Це був новий напрям еволюції головного мозку. Вперше він почав складатися у групи комахоїдних ссавців, а з часом (в ході еволюції) став характерним і для приматів. Усі етапи подібних перетворень віднайдені на ендокранах (відбитки внутрішньої поверхні черепної коробки) викопних тварин – від лемурів до великих антро мавп.
