Розмноження та індивідуальний розвиток організмів Індивідуальний розвиток організму, вся сукупність його перетворень від зародження (запліднення яйцеклітини або поділу материнської клітини) до кінця життя називається онтогенезом. Відповідно до сучасних уявлень, у клітині, з якої починається онтогенез організму, закладена певна програма його розвитку (спадкова інформація). У всіх клітинних організмів функцію носія спадкової інформації виконує ДНК, у доклітинних (вірусів) — ДНК або РНК. Генетичний матеріал і вплив навколишнього середовища визначають розвиток особини. В одноклітинних організмів онтогенезом вважається клітинний цикл — період життя клітини від моменту її утворення до моменту завершення акту поділу. В онтогенезі багатоклітинних організмів виділяють такі основні періоди (етапи): 1) передзародковий — включає розвиток статевих клітин і запліднення; 2) зародковий (ембріональний) — розвиток до виходу організму із зародкових оболонок; 3) постембріональний — досягнення статевої зрілості, дорослий стан, старіння і смерть. Особливістю онтогенезу більшості рослин і деяких тварин є чергування статевого та нестатевого поколінь. Розмноження організмів Розмноження — процес відтворення собі подібних, що забезпечує безперервність і спадковість життя. Існує два основні типи розмноження: статеве і нестатеве. Нестатеве розмноження відбувається без участі статевих клітин. При нестатевому розмноженні всі нащадки однієї особини генетично ідентичні один одному і батьківському організму. Існує декілька видів нестатевого розмноження. Поділ. Мітотичним поділом клітини розмножуються одноклітинні тварини та рослини. У цьому випадку з однієї материнської клітини утворюються дві дочірні — два нові організми, ідентичні в генетичному відношенні. Для підвищення генетичної мінливості у більшості одноклітинних нестатеве розмноження чергується із статевим. Вегетативне розмноження. Брунькування здійснюється шляхом утворення на материнському організмі багатоклітинного виросту, з якого розвивається нова особина (рослини, гриби, деякі тварини). Фрагментація — відокремлення ділянки тіла з подальшим відновленням бракуючих частин (тварини). Вегетативне розмноження у рослин може здійснюватись за до спеціалізованих утворень — цибулин, кореневищ, бульб. Розмноження за до спор. Спори утворюються в спеціальних органах — спорангіях (спорові рослини, гриби). При статевому розмноженні потомство з’являється в результаті злиття генетичного матеріалу гаплоїдних ядер. Зазвичай ці ядра містяться в спеціалізованих статевих клітинах — гаметах. Гамети гаплоїдні, тобто містять один набір хромосом, одержаний від початкової диплоїдної клітини в результаті мейозу. При заплідненні гамети зливаються, утворюючи диплоїдну зиготу, з якої в процесі розвитку формується зрілий організм. Перевага статевого розмноження перед нестатевим полягає в тому, що при такому типі розмноження утворюються особини з новими комбінаціями генетичного матеріалу. Різноманітність цих комбінацій дозволяє виду найкращим чином пристосовуватися до мінливих умов середовища. Багато нижчих тварин (плоскі та кільчасті черви, деякі молюски та ракоподібні) є гермафродитами — в однієї особини є одночасно яєчники і сім’яники. Деякі гермафродити здатні до самозапліднення, але в переважній більшості випадків відбувається перехресне запліднення. Партеногенез — особлива форма статевого розмноження, за якої розвиток організму походить з незаплідненої яйцеклітини. У деяких одноклітинних організмів (інфузорії) існує особлива форма статевого розмноження — кон’югація. Її суть полягає в тому, що дві клітини обмінюються генетичною інформацією через спеціально утворені цитоплазматичні містки.
1. Когда виновник проблемы отосклероз, то рекомендован приём кальция, фтористого натрия, фосфора, брома, витаминов, особенно групп B, A, E. Для некоторого снижения шумового эффекта в ушных каналах, используют при лечении некоторые физиопроцедуры, например, йодовый электрофорез, воздействие импульсным током высокой частоты, напряжения и малой силы. При особо тяжёлых ситуациях, когда слух при отосклерозе падает катастрофически, прибегают к оперативному вмешательству, дающему положительные результаты для большинства случаев.2. Терапевтический мероприятия для старческого снижения слуха, носят скорей общеукрепляющий характер, стимулирующие организм в целом. Конечно, полностью устранить старческую тугоухость невозможно, поскольку процесс старения процедура необратимая. Однако профилактическое лечение дважды за год, также принести ощутимые положительные результаты. Ушные шумыуменьшаются, речевые звуки становятся более разборчивыми. Назначаемые препараты улучшают кровоснабжение слухового нерва, нормализуют обменные процессы. Данная проблема обостриться от многих факторов. Для снижения слуха, провоцирующими развитие обстоятельствами являются:1. Наличие заболеваний, влекущих за собой проблемы функционирования органа слуха, например отит, отосклероз2. Проблемы, вызванные ухудшением звукопроводимости — серные пробки, которые представляют собой благоприятную среду для размножения грибков, бактерий. Помимо того, что пробка снижает слух, ее наличие влечёт за собой некоторые другие негативные моменты для здоровья организма. При продолжительном присутствии пробки в слуховом проходе, поверхностный слой кожи отслаивается, что приводит к появлению эпидермальных пробок, создающих чрезмерное давящее усилие на барабанную перепонку. Возникают сильные болевые ощущения, перепонка травмируется.Если окружающая человека внешняя среда максимально неблагоприятна (пыль, грязь, высокая влажность), то вероятность возникновения воспалительного процесса стремительно возрастает. Правда, стоит заметить, что наличие самой ушной пробки, вовсе не считается гарантирующим условием проникновения инфекции.3. Тугоухость старческая, да да, преклонный возраст, тоже ухудшить, причём значительно, функцию слухового нерва.4. Производственная составляющая — сильный внешний шум, считается одной из фундаментальных причин снижения слуха. Считается, что звуки, превышающие 60 децибел, могут существенно ухудшить наш слух. Такие вынужденные производственные слуховые перегрузки испытывают люди, работающие на заводах, в шумных цехах. Лечение
Итак, кариотип 18 означает, что в клетке, которая собирается делиться мейозом находится 18 хромосом, в каждой из которой 1 молекула ДНК(то есть хроматида). Перед началом деления в каждой хромосоме молекуда ДНК удвоится (репликация) и в клетке станет 18 хромосом с 36 хроматидами (то есть каждая хромосома будет состоять из 2 молекул ДНК). Во время анафазы 1 к каждому полюсу клетки разойдутся по 9 хромосом (двойных, то есть в каждой из них по 2 хроматиды, значит, всего хроматид у полюса будет 18). Это и есть ответ: 9 хромосом и 18 хроматид. А уж в анафазе 2 к полюсам пойдут по одной хроматиде из хромосомы и их будет по 9 у каждого полюса. Таким образом, образуются половые клетки, в которых набор хромосом будет вдвое меньше, чем в соматической клетке(кариотип). Это нужно для оплодотворения, при котором объединятся материнские и отцовские хромосомы и их снова станет в клетках организма по 18.
Індивідуальний розвиток організму, вся сукупність його перетворень від
зародження (запліднення яйцеклітини або поділу материнської клітини) до
кінця життя називається онтогенезом. Відповідно до сучасних уявлень, у
клітині, з якої починається онтогенез організму, закладена певна програма
його розвитку (спадкова інформація). У всіх клітинних організмів функцію
носія спадкової інформації виконує ДНК, у доклітинних (вірусів) — ДНК або
РНК. Генетичний матеріал і вплив навколишнього середовища визначають
розвиток особини.
В одноклітинних організмів онтогенезом вважається клітинний цикл —
період життя клітини від моменту її утворення до моменту завершення акту
поділу. В онтогенезі багатоклітинних організмів виділяють такі основні
періоди (етапи): 1) передзародковий — включає розвиток статевих клітин і
запліднення; 2) зародковий (ембріональний) — розвиток до виходу
організму із зародкових оболонок; 3) постембріональний — досягнення
статевої зрілості, дорослий стан, старіння і смерть.
Особливістю онтогенезу більшості рослин і деяких тварин є чергування
статевого та нестатевого поколінь.
Розмноження організмів
Розмноження — процес відтворення собі подібних, що забезпечує
безперервність і спадковість життя. Існує два основні типи розмноження:
статеве і нестатеве.
Нестатеве розмноження відбувається без участі статевих клітин. При
нестатевому розмноженні всі нащадки однієї особини генетично ідентичні
один одному і батьківському організму. Існує декілька видів нестатевого
розмноження.
Поділ. Мітотичним поділом клітини розмножуються одноклітинні тварини та
рослини. У цьому випадку з однієї материнської клітини утворюються дві
дочірні — два нові організми, ідентичні в генетичному відношенні. Для
підвищення генетичної мінливості у більшості одноклітинних нестатеве
розмноження чергується із статевим.
Вегетативне розмноження. Брунькування здійснюється шляхом утворення на
материнському організмі багатоклітинного виросту, з якого розвивається
нова особина (рослини, гриби, деякі тварини). Фрагментація —
відокремлення ділянки тіла з подальшим відновленням бракуючих частин
(тварини). Вегетативне розмноження у рослин може здійснюватись за
до спеціалізованих утворень — цибулин, кореневищ, бульб.
Розмноження за до спор. Спори утворюються в спеціальних органах
— спорангіях (спорові рослини, гриби).
При статевому розмноженні потомство з’являється в результаті злиття
генетичного матеріалу гаплоїдних ядер. Зазвичай ці ядра містяться в
спеціалізованих статевих клітинах — гаметах. Гамети гаплоїдні, тобто
містять один набір хромосом, одержаний від початкової диплоїдної клітини в
результаті мейозу. При заплідненні гамети зливаються, утворюючи
диплоїдну зиготу, з якої в процесі розвитку формується зрілий організм.
Перевага статевого розмноження перед нестатевим полягає в тому, що при
такому типі розмноження утворюються особини з новими комбінаціями
генетичного матеріалу. Різноманітність цих комбінацій дозволяє виду
найкращим чином пристосовуватися до мінливих умов середовища.
Багато нижчих тварин (плоскі та кільчасті черви, деякі молюски та
ракоподібні) є гермафродитами — в однієї особини є одночасно яєчники і
сім’яники. Деякі гермафродити здатні до самозапліднення, але в переважній
більшості випадків відбувається перехресне запліднення.
Партеногенез — особлива форма статевого розмноження, за якої розвиток
організму походить з незаплідненої яйцеклітини.
У деяких одноклітинних організмів (інфузорії) існує особлива форма
статевого розмноження — кон’югація. Її суть полягає в тому, що дві клітини
обмінюються генетичною інформацією через спеціально утворені
цитоплазматичні містки.