Холодовые рецепторы находятся ближе к поверхности, чем тепловые, поэтому возбуждаются раньше.
2. Центры терморегуляции находятся в коре больших полушарий, лимбической системе (амигдала, гиппокамп), таламусе, среднем, продолговатом и спинном мозге. Основную роль в терморегуляции играет гипоталамус. В гипоталамусе различают скопления нейронов, регулирующих теплоотдачу и теплопродукцию.
Животные с разрушенными ядрами преоптической области гипоталамуса плохо переносят высокую температуру окружающей среды.
Таким образом, передние отделы гипоталамуса являются центрами теплоотдачи. Раздражение этой области приводит к расширению сосудов кожи, потоотделению, появления тепловой одышки. При разрушении задних отделов гипоталамуса животные плохо переносят холод. Электростимуляция этой области приводит к увеличению температуры тела, появлению мышечной дрожи, увеличению липолиза, гликогенолиза. Таким образом, задние отделы гипоталамуса являются центрами теплопродукции. Разрушение центров терморегуляции превращает гомойотермный организм в пойкилотермный.
3. Центры теплоотдачи и теплопродукции имеют сложные взаимоотношения и взаимно подавляют друг друга. Считают, что в центрах теплопродукции и теплоотдачи имеются сенсорные, интегрирующие и эфферентные нейроны. Сенсорные нейроны воспринимают информацию от периферических терморецепторов, а также контролируют температуру крови. От этих нейронов возбуждение передается на интегрирующие нейроны, где происходит суммация всей информации о состоянии температуры ядра и оболочки тела, эти нейроны «вычисляют» среднюю температуру тела. Затем возбуждение поступает на командные нейроны, где происходит сравнение текущего значения средней температуры с заданным уровнем. Считают, что нейроны, задающие уровень температуры, могут находиться в гипоталамусе, а также в коре больших полушарий и лимбической системе. Если выявляется отклонение, то возбуждаются эфферентные нейроны центров теплоотдачи и теплопродукции.
У плодах і насінні рослин містяться поживні органічні речовини, тому людина використовує їх у їжу та на корм тваринам. Залежно від того, які поживні речовини найбільше нагромаджуються в плодах чи насінні, культурні рослини поділяються на зернові, які мають багато вуглеводів, бобові з підвищеним вмістом білків, та олійні, які дають продовольчу олію. Необхідними для життя людини є і вітаміни. Наприклад, вітамін С, який підвищує опірність організму людини проти захворювань, у великій кількості міститься у плодах шипшини, лимонів, смородини тощо. Плоди і насіння багатьох рослин використовують у медицині. Наприклад, соковиті плоди й пагони малини застосовують для лікування простуди. Смачні свіжі ягоди чорниці, яка плодоносить у липні-вересні, поліпшують обмін речовин і травлення людини, а ягоди суниці лісової мають властивість розчиняти і виводити печінкові та ниркові камені. Використовують плоди і насіння різних рослин у косметиці. Наприклад, сік калинових плодів є добрим засобом проти висипів та пігментних плям на шкірі. Плоди і насіння досить часто застосовують як прянощі для надання їжі приємного смаку та аромату. Наприклад, кістянки перцю чорного використовують як приправу для страв, насіння кропу – для приготування маринадів, плоди ванілі – у кондитерському виробництві. Плоди і насіння застосовуються людиною й у різних галузях промисловості для отримання сировини. Так, коробочки бавовни дають сировину для натуральних тканин. Насіння рижію посівного містить швидковисихаючу олію, з якої виробляють олійні фарби для живопису. Проте нерідко плоди і насіння накопичують отруйні речовини. Багато їх міститься в ягодах конвалії, вовчого лика, беладони, насінні блекоти, дурману. Якщо бджоли збирають нектар із цих рослин, то і мед стає отруйним. Отруєння цими рослинами перебігають досить важко, з порушеннями роботи різних систем (травної, нервової, кровоносної, дихальної), а у важких випадках можуть призводити до загибелі. Тому в жодному разі не можна їсти плодів і насіння незнайомих рослин, навіть якщо вони дуже привабливі на вигляд.Найважливішими групами культурних рослин, плоди і насіння яких використовує людина, є зернові, бобові, овочеві, баштанні, плодові, ягідні, олійні тощо. Із зернових культур найбільше значення мають пшениця і рис, які дають основну кількість харчових продуктів для людей усіх континентів. Бобові рослини забезпечують людину рослинними білками, найважливішими постачальниками яких є квасоля, горох, соя тощо. Значне місце серед овочевих культур належить помідорам, огіркам, перцю, а з баштанних – кавунам і диням. Істотне значення для людини мають плодові та ягідні культури, які є надійним джерелом вітамінів. Провідними культурами в Україні серед плодових є яблуня, груша, вишня, черешня, слива, абрикос, а серед ягідних – суниці, виноград, малина тощо. Олію в світі добувають із плодів маслини, кукурудзи, сої, але провідною олійною культурою в Україні є соняшник. Лише невелика частина із величезної різноманітності південних фруктів, наприклад цитрусові (мандарини, апельсини), банани і ананаси, є популярними у всьому світі. У тропіках вирощують тонізуючі рослини – кавове та шоколадне дерева, з насіння яких виготовляють каву і какао.
Отже, значення насіння та плодів для людини і в природі зумовлене, значним чином, вмістом певних неорганічних й органічних речовин.
Зелена рослина, а точніше хлорофіл, виступає як посередник між Сонцем і Землею.
Объяснение:
