1)Шкіра тонка,виділяє слиз, завдяки якому жаба може дихати, перебуваючи в воді; 2) Наявність середнього вуха крім внутрішнього; 3) Грудна клітина відсутня; повітря нагнітається в легені за до м'язів дна ротової порожнини; у деяких видів відсутні і легені (безлегенева саламандра). Земноводні отримують кисень не тільки через легені, але і через шкіру. Серце у них, як правило, трикамерне, а у безлегеневих - двокамерне; газообмін між організмом і середовищем можливий тільки через водну плівку, зябра легко висихають на повітрі, виявляються непридатними як органи дихання для наземних тварин. Вони замінюються у амфібій легенями. На відміну від зябр, легені розташовані глибоко всередині тіла і захищені від висихання. 4 ) Пристосовуючись до змін клімату, впадають в сплячку до 10 місяців; 5) Міцні м'язи п'ятипалих і чотирипалих кінцівок забезпечують здатність пересуватися як у водному, так і наземному середовищі; наземні мають розвинені спинні м'язи і плечовий пояс; 6) Нюховий мішок у наземних амфібій.
Перші земноводні виникають від давніх китичноперих риб, у девоні палеозойської ери (близько 300 млн років тому ). Стародавні палеозойські земноводні називалися стегоцефали, або панцироголові амфібії. В юрському і крейдовому пріодах з"являються типові амфібії. Пишний розквіт амфібій - у карбоні з його теплимі вологим кліматом. Земноводні мають чотири типи дихання і лише зяброве вони використовують у водному середовищі. Спинний мозок земноводних-індентичний спиному мозку риб( ще одна ознака пристосовання до водного сердовища). Серед органів чуттів у земноводних водночас є органи, які характерні тільки для водних тварин і ті, що притаманні лише наземним тваринам. І ,нарешті, основне - розмноження і розвиток ( у деяких видів на суші) земноводних відбувається у водному середовищі.
