Процес поширення звукової інформації включає сприйняття, передачу і інтерпретацію звуку. Вухо вловлює і перетворює слухові хвилі в нервові імпульси, які отримує і інтерпретує мозок.
У вусі є багато такого, що не видно оку. Те, що ми гаємо, тільки частина зовнішнього вуха м'ясисто-хрящової виріст, інакше кажучи, вушна раковина. Зовнішнє вухо складається з раковини і вушного каналу, який спливає у барабанної перетинки, яка забезпечує зв'язок між зовнішнім і середнім вухом, де розташовується слуховий механізм.
Звукові хвилі, б'ючись об барабанну перетинку, викликають вібрацію, що передається далі через три маленькі слухові кісточки: молоточок, ковадло і стремечко. Вони вібрують по черзі, зраджуючи звукові хвилі через середнє вухо. Сама внутрішня з цих кісточок, стремечко, найменша кістка в організмі.
Особини одного виду об’єднуються та утворюють популяції
Досі ми розглядали успадкування ознак у нащадків під час схрещування двох особин. Однак у природних популяціях відбуваються численні схрещування, у результаті яких виникає потомство з різними фенотипами. Описом генетичних процесів, які протікають у популяціях організмів, займається популяційна генетика. Але перш ніж заглибитися в цю галузь знань, варто з’ясувати суть центрального поняття — популяції.
Популяція — це сукупність особин одного біологічного виду, певною мірою ізольована від інших подібних сукупностей. Під словами «певною мірою» мається на увазі, що схрещування між особинами, які належать до однієї популяції, більш імовірне, ніж схрещування між особинами з різних популяцій.
Припустимо, що є два озера, у яких мешкає певний вид риб. Ці озера не з’єднані одне з одним, тому риби, які населяють їх, не можуть схрещуватись між собою. Тоді ми можемо стверджувати, що в кожному озері існує своя популяція.
