Губки поширені по всій нашій планеті. Але найчисленніша (і за біомасою, і за видовим складом) фауна губок троцічних і субтропічних морів. Найбільші скупчення губок трапляються там, де на дні багато каменів. Останнім часом губки виявлено і на найбільших (понад 6000 м) глибинах Світового океану.
Дуже цікавий іб життя ведуть свердлячі губки — кліони. Вони проробляють ходи у твердому вапняковому субстраті. Своєю життєдіяльністю ці губки руйнують гірські породи, зокрема скелясті узбережжя, завдають шкоду господарствам, де розводять устриць.
Губки мають деяке значення як біологічні очищувачі водойм, як фільтратори та седиментатори. Фільтраторами називають таких тварин, які за до тих чи інших пристосувань відфільтровують з води різні речовини.
1) сечовина, сечова кислота, аміак, сульфати, вода, мінеральні солі, вітаміни, пігменти (надають їй певного кольору).
2) усі компоненти плазми крові (солі, амінокислоти, глюкоза та інші речовини), крім білків, також сечовина і сечова кислота.
3) Вода — 90 %
Білки — 7,8 %
Жири — 0,8-1 %.
Глюкоза — 0,12 %. При зниженні — підвищується збудження клітин головного мозку (судоми), порушується кровообіг, дихання, настає смерть.
Сечовина та сечова кислота — 0,05 %.
Мінеральні солі — 0,9 %, з них найбільше припадає на долю NaCl, солі Са, К, Mg. Ця концентрація підтримується на сталому рівні.
1. Г (Не уверена)
2. Б (Точно)