Токсини грибів по-різному діють на організм, викликаючи відповідні наслідки.
Отруєння грибами залежить від характеру вегетації грибів, тому має чітко виражений сезонний характер, як правило, з травня по жовтень, іноді, в теплі роки, в листопаді.
Найнебезпечнішим грибом вважається бліда поганка і її різновиди, при отруєнні її токсинами реєструється до 99% летальності потерпілих. Це гриб з гепатонефротоксичною дією: при вживанні його в їжу страждають печінка, нирки, епітелій кишечника та ЦНС. Умовно-їстівними грибами також можна отруїтися при неправильному їх приготуванні, таке отруєння часто виявляється гастроентерологічною симптоматикою.
Діти сприйнятливіші до дії токсинів грибів. Це пов'язано з недосконалістю детоксикаційних механізмів дитячого організму. Крім того, не слід забувати, що при однаковій кількості з'їдених грибів, у дитини на одиницю маси тіла доводиться вища концентрація токсину.
Перші симптоми отруєння грибами: біль в животі, нудота, блювота, діарея, зневоднення організму. Якщо ці симптоми виражені особливо сильно, а до не надана своєчасно, то пацієнт може загинути.
При отруєнні грибами гастроентеротропної дії захворювання виявляється через 2-3 години після вживання грибів і зазвичай обмежується явищами гастроентероколіту. При отруєнні грибами з гепатонефротоксичною дією перші симптоми отруєння розвиваються не раніше, ніж через 6 годин з моменту вживання, іноді через 8-10 годин, рідше – 2-3 доби.
По особливостях перебігу захворювання можна з великою часткою ймовірності припустити, якими грибами отруїлася людина, і на основі цього розробити найбільш ефективну тактику лікування.
Кожна людина має усвідомити, що дикорослі гриби, в першу чергу, повинні розглядатися як продукти високого ризику небезпеки не тільки для здоров’я, а й для життя.
В первых двух лекциях по структуре биогеоценоза шла речь о видовом составе и пространственной структуре фитоценоза как главного компонента биогеоценоза. В этой лекции рассматривается функциональная структура биоценоза. В.В. Мазингом (1973) выделяются три направления, разработанные им для фитоценозов.
1. Структура как синоним состава (видовая, конституционная). В этом смысле говорят о видовой, популяционной, биоморфологической (состав жизненных форм) и других структурах ценоза, имея ввиду лишь одну сторону ценоза – состав в широком смысле.
2. Структура как синоним строения (пространственная, или морфоструктура). В любом фитоценозе растения характеризуются определенной приуроченностью к экологическим нишам и занимают определенное пространство. Это относится и к остальным компонентам биогеоценоза.
3. Структура как синоним совокупностей связей между элементами (функциональная). В основе понимания структуры в таком смысле лежит изучение взаимоотношений между видами, в первую очередь изучение прямых связей – биотический коннекс. Это изучение цепей и циклов питания, обеспечивающих круговорот веществ и раскрывающих механизм связей трофических (между животными и растениями) или топических (между растениями).
Все три аспекта структуры биологических систем тесно взаимосвязаны на ценотическом уровне: видовой состав, конфигурация и размещение структурных элементов в пространстве являются условием для их функционирования, т.е. жизнедеятельности и продуцирования растительной массы, а последнее, в свою очередь, в значительной степени определяет морфологию ценозов. И все указанные аспекты отражает условия среды, в которых формируется биогеоценоз.
