Вважається, що еректуси з'явилися у Східній Африці в епоху середнього плейстоцену, еволюціонували від Людини рудольфської (Homo rudolfensis), і вже 1,8 млн років тому через Близький Схід (людина грузинська) широко заселили Євразію аж до Китаю (Юаньмоуська людина).
Дослідження ДНК X-хромосоми у 2008 році призвело до висновку, що азіатський вид Homo erectus цілком міг схрещуватися з Homo sapiens і бути предком сучасних людей по змішаних лініях (не прямій чоловічій і не прямій жіночій) [1] [2].
Є вимерлим видом гомінідів, що існував у період з 1,8 мільйона років тому до 300 000 років тому. Класичні Homo erectus проживали на території сучасної Азії (Китай, Індонезія). У Африці було виявлено рештки подібних скам'янілостей, які часто належали до виду Людина працююча (лат. Homo ergaster). Також у Європі були виявлені рештки, класифіковані як Homo erectus, при цьому зберігається тенденція це позначення застосовувати для скам'янілих знахідок, що належать до азіатського регіону.
1. Сходство: хорошо развит мозжечок у обоих( тк их движения быстрые и точные) Различия: у земноводных лучше развит передний мозг( более сложное поведение , чем у рыб) 2. Головастик земноводных обитает в водной среде, имеет жабры как рыбы и имеет хвост как у рыбы 3. Вскоре у головастика появляются конечности ( передние и задние) , жабры сменяются на простое легкое и на слизистую кожу, формируется скелет( череп , позвоночник и кости конечностей), сердце становится трехкамерным 4. Земноводные произошли от кистепёрых рыб
.Туберкульоз — інфекційне захворювання, збудник якого відноситься до широко поширених в природі мікроорганізмів. В даний час прийнятий термін «мікробактерії туберкульозу» (скорочено БК — бактерії Коха). Захворювання викликається переважно мікробактеріями людського і бичачого типів. Відмінною особливістю мікробактерій туберкульозу є їхня висока устройчивость до впливів хімічних і фізичних факторів: кислотам, лугам, спиртам, сонячним променям і т. д. Вони тривалий час можуть зберігати патогенність у мокротинні, у пилу на предметах. Однієї з форм мінливості мікробактерій туберкульозу є можливість розвитку лікарської стійкості до туберкулостатическим препаратів, що може зберігатися тривалий час. У патогенезі туберкульозу немаловажну роль грають шляху зараження. Найчастіше вхідними воротами інфекції є дихальні шляхи (аерогенний шлях зараження); при цьому може мати місце як повітряно-краплинна, так і повітряно-пилова інфекція. Джерелом зараження, як правило, є хвора людина, що виділяє БК з мокротинням і слизом при кашлі, чханні і розмові. У поширенні туберкульозної інфекції мають значення і тварини, хворі туберкульозом. У таких випадках зараження відбувається частіше через молочні продукти (аліментарний шлях зараження). Можливий і контактний шлях: через шкіру, слизові оболонки. У дуже рідких випадках установлена можливість чресплацентарного зараження.Різноманіття клінічних проявів при туберкульозі визначає не тільки збудник. Вирішальну роль грають стан організму хворого, його реактивність і опірність, що може знижуватися при різних несприятливих умовах праці і побуту і т. п.
Вважається, що еректуси з'явилися у Східній Африці в епоху середнього плейстоцену, еволюціонували від Людини рудольфської (Homo rudolfensis), і вже 1,8 млн років тому через Близький Схід (людина грузинська) широко заселили Євразію аж до Китаю (Юаньмоуська людина).
Дослідження ДНК X-хромосоми у 2008 році призвело до висновку, що азіатський вид Homo erectus цілком міг схрещуватися з Homo sapiens і бути предком сучасних людей по змішаних лініях (не прямій чоловічій і не прямій жіночій) [1] [2].
Є вимерлим видом гомінідів, що існував у період з 1,8 мільйона років тому до 300 000 років тому. Класичні Homo erectus проживали на території сучасної Азії (Китай, Індонезія). У Африці було виявлено рештки подібних скам'янілостей, які часто належали до виду Людина працююча (лат. Homo ergaster). Також у Європі були виявлені рештки, класифіковані як Homo erectus, при цьому зберігається тенденція це позначення застосовувати для скам'янілих знахідок, що належать до азіатського регіону.