Відповідь:
Научіння - це зміна індивідуальної поведінки в результаті взаємодії тварини з навколишнім світом, в залежності від пам'яті може бути короткочасним або постійним, дає можливість пристосуватися до нових умов, у певній формі властиве всім тваринам.
Типи научіння:
• звикання – послаблення природженої захисної поведінкової реакції при багаторазовому повторені стимулу, який є нейтральним і не становить загрози (шпаки перестають реагувати на нерухомі опудала на городі; якщо деякий час постійно торкатися трубки-сифона молюска плінія, він перестане втягувати зябра і сифон на цей подразник);
• наслідування (соціальне) – копіювання поведінки дорослої особини (пташенята вчаться плавати, літати, співати, добувати їжу, багато блакитних синиць у Британії наслідували проколювати кришечки пляшок з молоком біля будинків);
• закарбування (імпринтинг) – фіксація в пам'яті окремих ознак вперше побачених рухомих об'єктів, вона швидка та не змінюється протягом життя (вперше побачену тварину біля себе гусенята вважають матір'ю, ще в яйці пташенята крижня запам'ятовують крякання матері, у кіз мати повинна навчитися впізнавати козеня відразу після народження, досить відлучити матір від козеняти на дві години, і вона може не визнати його);
• шлях проб та помилок – запам'ятовування випадкового позитивного знаходження реакції, що відповідає стимулу (рибкам у кінці лабіринту давали їжу, згодом вони пропливали відстань швидше, голуба синиця у Британії прокльовувала алюмінієву фольгу пляшки і пила молоко, японські макаки проводять більшу частину зими в гарячих джерелах);
• осяяння (інсайт) – раптове розуміння розв'язку ситуації (мавпа використовує підставку і дістає банан на висоті);
• вироблення умовного рефлексу – реакція на безумовний подразник, поєднаний з умовним подразником (у цирку дають тварині їжу після виконання трюку).
Пояснення:
Спадкова схильність до хвороб
Поряд із хворобами, чітко детермінованими спадковістю (генами та хромосомами) або чинниками середовища (травми, опіки), є велика і різноманітна група захворювань, розвиток яких зумовлений взаємодією певних спадкових впливів (мутацій або поєднань алелей) і середовища. Цю групу хвороб називають хворобами зі спадковою схильністю.
Причини та особливості розвитку цих захворювань дуже складні, багаторівневі, остаточно не з'ясовані і різні для кожної хвороби. Однак загальновизнано, що існують спільні особливості розвитку таких захворювань.
Основою спадкової схильності до хвороб є широкий генетично збалансований поліморфізм популяцій людини за ферментами, структурними і транспортними білками, а також за антигенними системами. У популяціях людини принаймні 25—30% локусів (із приблизно 40 000) представлено двома і більше алелями. Отже, індивідуальні комбінації алелей неймовірно різноманітні. Вони забезпечують генетичну унікальність кожної людини, виражену не тільки у здібностях, фізичних відмінностях, а й у реакціях організму на патогенні чинники навколишнього середовища. Хвороби зі спадковою схильністю виникають в осіб із відповідним генотипом (поєднання "приваблюючих" алелей) у разі провокувальної дії середовища.
Захворювання зі спадковою схильністю умовно поділяють на такі основні групи: вроджені вади розвитку; поширені психічні та нервові хвороби; поширені хвороби середнього віку.
Найпоширенішими вродженими вадами розвитку є розщеплення верхньої губи та піднебіння, вивих стегна, клишоногість тощо. До психічних і нервових хвороб зі спадковою схильністю належать шизофренія, епілепсія, маніакально-депресивні циркулярні психози, розсіяний склероз та ін. Серед соматичних хвороб середнього віку часто трапляються псоріаз, бронхіальна астма, виразка шлунку та 12-палої кишки, ішемічна хвороба серця, гіпертензія, цукровий діабет тощо.
У зв'язку з успіхами розшифрування геному людини новими науковими досягненнями розширилися можливості генетичного аналізу механізмів виникнення хвороб зі спадковою схильністю, незважаючи на їх складність. Патогенез такої хвороби — складний, багатогранний і багаторівневий процес, тому значення спадкових чинників неможливо з'ясувати однозначно у всіх випадках. Часто важко відокремити чинники один від одного як стосовно інтенсивності, так і тривалості їх дії. Розуміння причин і перебігу хвороб зі спадковою схильністю ускладнюється ще й тим, що їх розвиток — результат взаємодії генетичних чинників (моногенних чи полігенних) із чинниками середовища, дуже специфічними чи менш специфічними. Лише найновіші досягнення у вивченні геному та складанні генних карт хромосом людини дають змогу наблизитися до виявлення ефектів головного аномального гена.
Кожне захворювання зі спадковою схильністю — це генетично гетерогенна група з однаковими клінічними кінцевими проявами. У кожній групі є кілька різновидів, обумовлених генетичними та негенетичними причинами. Наприклад, групу ішемічних хвороб серця можна поділити на кілька моногенних форм гіперхолестеринемій (підвищений уміст холестерину в крові).
Причини розвитку хвороб зі спадковою схильністю схематично наведено на рис. 5.19. їх кількісні поєднання у розвитку захворювань можуть бути неоднаковими у різних людей.
Для вияву хвороб зі спадковою схильністю необхідне конкретне поєднання спадкових і зовнішніх чинників. Чим вираженіша спадкова схильність і більший ті лив середовища, тим для індивіда вища вірогідність за хворіти (у більш ранньому віці та у важчій формі).
Объяснение:
Такое передвижение называется амебоидное движение.
Объяснение: