Объяснение:
Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.
Генетичний матеріал — носій генетичної інформації будь-якого організму. Генетичний матеріал відомих на сьогодні організмів — майже винятково ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків за інструкціями, закодованими у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК — макромолекули, які складаються з нуклеотидів, чотири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до «генетичного слова», яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.
Место обитания и значение:Почва, иногда солоноватые и пресные водоемы(трубочник).Перемешивают почву, снижают её кислотность, повышают плодородие. Водные малощетинковые черви самоочищению загрязнённых водоёмов и служат пищей для рыб. Малощетинковые черви питаются гниющими остатками растений, но среди них есть хищники и паразиты.
Внешне строение: длина от 0,5мм до 3м. Сегменты от 6 до 600, все они одинаковые.У половозрелых особей в передней трети тела появляется утолщение — железистый поясок. Нет параподий и усиков. На каждом членике по 4 щетинки, по паре на спину и брюшко. Служат для движения и зацепления. Железистые клетки кожного эпителия червя выделяют слизь, защищающую кожу от высыхания и продвижению в почве.
Мускулатура и движение:Кожа и слой мышц, тесно соприкасаясь друг с другом, образуют кожно-мускульный мешок. Между ним и внутренними органами находится заполненная жидкостью вторичная полость тела (целом).
Непосредственно под кожей находятся кольцевые мышцы, а глубже — более мощные продольные.При сокращении кольцевых мышц тело червя вытягивается в длину. Сокращение продольных мышц укорачивает тело. Чередование таких сокращений обеспечивает продвижение червя в почве.
Пищеварительная система:(проходная(прямая))рот, глотка, пищевод, средняя и задняя кишки, анальное отверстие.Продвигаясь в почве, дождевой червь заглатывает её частицы, пропуская их через кишечник, как бы проедая себе ход и усваивая при этом питательные частицы, содержащиеся в ней.
В пищевод впадают протоки известковых желёз, вещества, выделяемые этими железами, нейтрализуют почвенные кислоты.
Дыхание:всей поверхностью тела.
Кровеносная система:Кровеносная система дождевых червей отличается тем, что содержит к сокращению мускульные кольцевые сосуды — «сердца», расположенные в 7 – 13 сегментах.
Нервная система:Нервная система состоит из окологлоточного нервного кольца и брюшной нервной цепочки.
В каждом членике имеется нервный узел с отходящими от него нервами.
Размножение:гермафродиты.Половая система их расположена в нескольких сегментах передней части тела. Семенники лежат впереди яичников.Железистыми клетками поясков выделяется слизь, которая, подсыхая, образует муфту. В неё сначала откладываются яйца, а затем из семяприёмников поступают сперматозоиды. Оплодотворение яиц происходит в муфте. После оплодотворения муфта соскальзывает с тела червя, уплотняется и превращается в яйцевой кокон, в котором происходит развитие яиц. По окончании развития из яиц выходят маленькие черви.
Регенерация:хорошо развита регенерировать части тела.Если тело червя будет разделено надвое, то обе части смогут существовать самостоятельно, а утраченные органы через некоторое время восстановятся.
Объяснение:Тебе хватит этого?
