При повреждении кровеносного сосуда из его стенки начинают выделяться вещества, тормозящие антиагрегационные процессы (то есть процессы препятствующие свертыванию крови) в данном месте кровяного русла. При этом тромбоциты начинают изменяться и распадаться, а в кровь выделяются прокоагулянты (тромбин и тромбопластин) – вещества свертыванию крови. Под действиемтромбина фебриноген (белок влияющий на скорость оседания эритроцитов) превращается в фибрин, который в виде сеточки из нитей образует основу тромба. В ячейках этой сети собираются клетки крови: агрегированные тромбоциты, лейкоциты и эритроциты. Конструкция со временем уплотняется. Процесс тромбообразования закончен и «утечка» крови устранена.
У багатьох безхребетних можлива регенерація цілого організму із шматочка тіла. У високоорганізованих тварин це неможливо — регенерують лише окремі органи або їх частини. Регенерація може відбуватися шляхом відновлення тканин на раневій поверхні, перебудови частини органу, що залишилася, на новий або шляхом росту залишку органу без зміни його форми. Уявлення про ослаблення здатності до регенерації у міру підвищення організації тварин є помилковим, оскільки процес регенерації залежить не тільки від рівня організації тварини, але й від багатьох інших чинників, і характеризується мінливістю. Неправильним є також твердження, що здатність до регенерації закономірно знижується із віком; вона може і підвищуватися в процесі онтогенезу, але в період старості зазвичай гається її зниження.
Объяснение:
