Відповідь:
Пояснення:Із появою фільварків був пов’язаний розвиток товарного виробництва, за якого продукція виготовлялася не для власного споживання, а на продаж. Одночасно з цим значні суспільні зміни відбуваються в середовищі магнатів і шляхти.Упродовж першої половини XVIІ ст. в сільському господарстві українських земель зростало виробництво товарів на продаж. Із фільварків на ринки пани відправляли великі валки з різним зерном і виручали за його продаж значні суми грошей. Великі прибутки отримували власники фільварків від тваринництва. У Руському воєводстві, на Волині, Поділлі й Київщині в багатьох фільварках розвивалося молочарське товарне господарство. У багатьох маєтках щорічно для продажу на ринку відгодовували 100—300 волів. В окремих фільварках зустрічалися кінські заводи. Вирощування породистих коней для потреб війська й знаті забезпечувало великі прибутки їх власникам.
Свідченням втягування магнатів і шляхти в товарне виробництво було зростання кількості млинів, крупорушок, ґуралень, броварень і чинбарень. Чималі доходи вони також отримували від своїх рудень, поташень, селітряних варниць тощо.
3. Розвиток міст. У цей період, як і в другій половині XVI ст., на українських землях зростали старі міста й містечка та з’являлися нові. Зокрема, упродовж другої половини XVI — першої половини XVIІ ст. були засновані десятки нових міст і сотні містечок: Конотоп, Фастів, Кременчук, Гадяч, Миргород, Яготин, Умань, Бориспіль та багато інших. У 40-х рр. XVIІ ст. в Україні налічувалось близько тисячі міст і містечок, у яких проживало щонайменше 20 % населення. Найбільшими за кількістю населення були Львів (15—18 тис. жителів), Київ (15 тис.), Меджибіж (12 тис.), Біла Церква (10,7 тис.). Однак типовими були міста з 2—3 тис. жителів. Від міст держава або магнативласники отримували значні доходи — збори з ремісників і торговців, плата за проїзд через місто, за місце на ринку тощо. Деякі міста, як свідчать описи доходів, давали своїм власникам у п’ять-десять разів більше прибутку, ніж села, на місті яких вони виникли.
Міста, які належали державі (королівські), були адміністративними центрами й управлялися найчастіше на основі маґдебурзького права. Проте більшість міст (близько 80 %) становила приватну власність або належала церкві. Так, із 206 міст у Київському воєводстві королівських було 46, приватновласницьких — 150, церковних — 10. Окремі приватні й церковні міста також користувалися маґдебурзьким правом. Деякі магнати володіли багатьма містами. Так, Конєцпольському лише на Брацлавщині належало 170 міст і містечок.
Про рівень господарського розвитку міст у той час свідчила кількість ремісників різних професій. У першій половині XVIІ ст. їх налічувалося у Львові близько 3 тис., Білій Церкві — 297, Галичі — 200, Острополі — 194 ремісники. Загалом у цей період в українських містах існувало понад 300 ремісничих спеціальностей. Зростання міст зумовлювало збільшення кількості таких ремісників, як пекарі, різники, м’ясники, медовари, пивовари, ґуральники, олійники, мірошники та ін.
У першій половині XVIІ ст. в розвитку міського ремесла з’явилися нові явища. Насамперед, за рахунок вихідців із сіл у містах стало зростати число позацехових майстрівпартачів. У Львові в цей час вони становили понад 40 % всіх ремісників. Цехи намагалися боротися з ними, але найчастіше не мали в цьому успіху, тим більше, що партачів підтримували, виходячи зі своїх інтересів, шляхта й міська влада. Наприклад, у 1638 р. львівський староста, замість дозволених йому цехом шести ремісників, тримав понад 160 й отримував прибуток від їхньої праці.
На окремих підприємствах стали впроваджуватися найпростіші машини, виникав поділ праці й використовувалася наймана праця, тобто розпочався перехід до мануфактурного виробництва. Наприклад, водяні колеса на початку XVIІ ст. застосовувалися на папірнях у Брюховичах під Львовом, а поділ праці між найманими робітниками ігався там, це виробляли великі гармати й великі дзвони — у майстернях Львова, Черкас, Остра, Білої Церкви.
Розпрямити спину древньому предкові людини до рідкісна мутація, «яка скасувала» мільйони років еволюції. Зазвичай такі мутації призводять до страшних потворності, але саме завдяки їм на Землі з'явилися люди.
Зіставивши форму скелетів двохсот організмів, що жили на Землі останні 250 мільйонів років, з відповідними генетичними змінами, антрополог Аарон Філер з гарвардського музею порівняльної зоології і інституту хвороб спини Cedars Sinai запропонував нову гіпотезу виникнення прямоходіння. На його думку, давні предки людей змогли розпрямити спину в результаті випадкової мутації так званого гомеотіческого гена, відповідального за формування в ембріоні повторюваних елементів. Зазвичай такі мутації призводять до страшних каліцтв на зразок виростають на місці рук ніг в дусі «Останнього короля Шотландії».
Однак саме така мутація дозволила одній з мавп в центрі Африки стати предком найдосконалішого на даний момент істоти Землі - людини.
І сталося це не менше 20 мільйонів років тому.
вопрос 1
их многообразие: в общем, ракообразные насчитывают около 50 000 видов. к ним относятся: крабы, раки, креветки и многие другие. некоторые из ракообразных являются паразитами;
2) классификация:
класс ракообразные делятся на два отряда: низшие и высшие.
к низшим относятся: листоногие, веслоногие, усоногие;
к высшимотносятся: равноногие, десятиногие, разноногие;
3) роль в природе:
1. членистоногие служат пищей другим животным;
2. "санитары" водоёмов (например, речные раки)
3. образуют планктон морских и солёных вод;
4) значение ракообразных в жизни человека:
1. питание для человека.
2. повышают продуктивность водоёмов, что может быть выгодно человеку (например,рыболовный бизнес)
вопрос 2. лишайники симбиотические организмы
1) их разнообразие: люди выделяют три типа лишайников в зависимости от их внешнего вида слоевища: листоватые, накипные и кустистые;
различные лишайники: ксангория, ягель (олений мох) , вислянка, эверния, пармелия и др.
2) роль лишайников в природе:
1. защищают деревья от грибов-паразитов.
2. ягель (олений мох) является кормом для северных оленей.
3. способствуют активному образованию плодородного слоя почвы