ріжджові клітини-вбивці, клітини-кілери вбивають чутливі, менш захищені клітини організму
Наші предки були упевнені в тому, що хліб - дар Божий, але пекли вони його зовсім не так, як зараз.
Учені, які займалися вивченням цього питання, натрапили в Ленінській бібліотеці на джерела з гітлерівської Німеччини, де мовилося, що ці дріжджі вирощувалися на людських кістках, що якщо Росія не загине у війні, то вона загине від дріжджів. Нашим фахівцям не дозволили зробити посилання на джерела, скопіювати їх. Документи були засекречені .
Отже, якщо термофільні дріжджі з`явилися недавно, то за до чого випікали квасні хліби у глибокій старовині і в недавньому минулому? Знамениті селянські закваски готували з житнього борошна, соломи, вівса, ячменю, пшениці. Досі в глухих селах збереглися рецепти приготування хліба без сьогоднішніх дріжджів. Саме такі закваски збагачували організм органічними кислотами, вітамінами, мінеральними речовинами, ферментами, клітковиною, пектиновими речовинами, біостимуляторами, пише sunhome.ru.
Але вже декілька десятиліть хліб печуть по-іншому. І використовують для цього не природні закваски, а вигадані людиною термофільні дріжджі, цукроміцети. Технологія їх приготування - жахлива, антиприродна. Виробництво пекарних дріжджів засноване на розмноженні їх в рідких середовищах. Мелясу розбавляють водою, обробляють хлорним вапном, підкислюють сірчаною кислотою і т.д. Дивні методи, треба визнати, використовуються для приготування харчового продукту, до того ж, якщо врахувати, що в природі існують природні дріжджі, хмільні, наприклад, солод і т.д.
Давно вже забили на сполох учені всього світу. Розкриті механізми негативної дії термофільних дріжджів на організм.
Дріжджі-цукроміцети (термофільні дріжджі), різновиди яких уживаються в спиртній промисловості, пивоварінні і хлібопеченні, в природі не зустрічаються.
Токсичний білок діє на плазмові мембрани, збільшуючи їх проникність для патогенних мікроорганізмів і вірусів. Дріжджі потрапляють спочатку в клітини травного тракту, а потім вже в кров`яне русло. Термофільні дріжджі розмножуються в організмі в геометричній прогресії і дозволяють патогенній мікрофлорі активно жити і розмножуватися, пригноблюючи нормальну мікрофлору, завдяки якій в кишечнику можуть вироблятися при правильному харчуванні і вітаміни групи В, і незамінні амінокислоти. Грубим чином порушується діяльність всіх органів травлення: шлунку, підшлункової залози, жовчного міхура, печінки, кишечника.
Використання в їжу продуктів, приготованих на основі термофільних дріжджів, сприяє утворенню згустків піску, а потім і каменів в жовчному міхурі, печінці, підшлунковій залозі, пухлин. У кишечнику наростають процеси гниття, розвивається патогенна мікрофлора, травмується щіткова облямівка. Сповільнюється евакуація токсичних мас з організму, утворюються газові кишені, де застоюються калові камені. Поступово вони вростають в слизисті і підслизові шари кишечника. Секрет органів травлення втрачає свою захисну функцію і знижує травну. Недостатньо засвоюються і синтезуються вітаміни, не засвоюються в належній мірі мікроелементи і найважливіший з них - кальцій.
Лікарі з скорботою відзначають критичне зниження рівня кальцію в крові у дітей. Якщо раніше він складав 9-12 одиниць (у нормі), то зараз не досягає і 3! Патогенні мікроорганізми проникають через стінку кишечника і потрапляють в потік крові.
Ще одне серйозне захворювання - ацидоз, порушення кислотно-лужного балансу. Наростають втома, дратівливість, з`являються швидке фізичне і розумове стомлення, нудота, гіркота в роті, сірий наліт на язику, гастрит, чорні кола під очима, болі в м`язах від надлишку кислоти, втрата еластичності м`язів. Організм бореться з ацидозом, витрачаючи масу енергії на відновлення кислотно-лужної рівноваги за рахунок самого себе, посилено розтрачуючи найважливіший лужний резерв: кальцій, магній, залізо, калій, натрій. Вилучення лужних мінеральних елементів з кісток скелета неминуче приводить до їх хворобливої крихкості, що є однією з головних причин остеопорозу в будь-якому віці.
Все це разом сприяє наростанню застійних явищ в нижніх кінцівках, малому тазі, голові і приводить у результаті до варикозного розширення вен, тромбоутворення, трофічним виразкам і до подальшого зниження імунітету.
Гідний уваги досвід французького ученого Етьєна Вольфа. Він протягом 37 місяців культивував злоякісну пухлину в пробірці з розчином, в якому знаходився екстракт дріжджів. В цей же час 16 місяців культивувалася в таких же умовах поза зв`язком з живою тканиною, пухлина кишечника. В результаті експерименту з`ясувалося, що в такому розчині розмір пухлини подвоювався і потроювався протягом одного тижня. Але як тільки з розчину віддалявся екстракт, пухлина гинула. Звідси був зроблений висновок, що в екстракті дріжджів міститься речовина, стимулююча ріст ракових пухлин (газета “Вісті”).
Объяснение:
ответ: Посмотри в обьяснение
Объяснение:
Дрі́жджі — позатаксономічна група одноклітинних грибів, які втратили міцеліальну будову у зв'язку з переходом до проживання у рідких і напіврідких, багатих на органічні речовини субстратах. Об'єднує близько 1500 видів, що належать до аскоміцетів та базидіоміцетів[1] та домінують серед грибів у водних середовищах[2].
Межі групи окреслені нечітко: багато грибів, здатних розмножуватися вегетативно в одноклітинній формі і, таким чином, ідентифікуються як дріжджі, на інших стадіях життєвого циклу утворюють розвинений міцелій, а у низці випадків і макроскопічні плодові тіла. Раніше такі гриби виділяли в окрему групу дріжджеподібних, але зараз їх усіх, зазвичай, розглядають разом із дріжджами[3]. Дослідження 18S рРНК показали близьку спорідненість із типовими грибами інших видів, здатними до росту тільки у вигляді міцелію.
Розміри дріжджових клітин зазвичай становлять 3—7 мкм у діаметрі, тоді як деякі види здатні зростати до 40 мкм[4]. Більшість видів розмножується безстатево за до брунькування, хоча деякі види здатні до симетричного (бінарного) поділу.
1 а
2 б
3 б
4 г
5 г
6 а
7 г
8 а