Биологический прогресс - преобладание рождаемости в популяциях над смертностью в них (высокий потенциал выживания). Характеризуется ростом численности особей, расширением площади проживания, повышением внутривидовой изменчивости. Результат успеха вида в борьбе за существование.
Процесс эволюции идет непрерывно в направлении максимального при живых организмов к условиям окружающей среды (т.е. происходит рост при потомков по сравнению с предками). Такой рост при организмов к окружающей среде А. М. Северцов назвал биологическим прогрессом. Постоянный рост при организмов обеспечивает увеличение численности, более широкое распространение данного вида (или группы видов) в пространстве и разделение на подчиненные группы.
Критериями биологического прогресса являются:
Увеличение численности особей;
Расширение ареала;
Прогрессивная дифференциация - увеличение числа систематических групп, составляющих данный таксон.
Эволюционный смысл выделенных критериев заключается в следующем. Возникновение новых при снижает элиминацию особей, в результате средний уровень численности вида растет. Стойкое повышение численности потомков по сравнению с предками приводит к увеличению плотности населения, что, в свою очередь, через обострение внутривидовой конкуренции вызывает расширение ареала; этого же и рост при . Расширение ареала приводит к тому, что вид при расселении сталкивается с новыми факторами среды, к которым необходимо при . Так происходит дифференциация вида, усиливается дивергенция, что ведет к увеличению дочерних таксонов. Таким образом, биологический прогресс - это самый общий путь биологической эволюции.
Объяснение:
Надеюсь что
Запахи нескінченно різноманітні. Якщо існує чотири основних, первинних (неподільних) смаків, то первинних, основних запахів виявити не вдалося. Часто при передачі запахових відчуттів приймає участь трійниковий нерв, що ускладнює їх словесний опис. Іноді значення слова, що використовується для характеристики запаху, не відповідає запаховій якості, оскільки запахова речовина, діючи на трійниковий нерв, може викликати відчуття пощипування носоглотки, відчуття свіжості тощо.
Незважаючи на те, що над дослідженням механізму взаємодії запахових речовин з рецепторами нюху працює чимало вчених і опубліковано багато наукових робіт, до цього часу немає досконалої теорії, яка б глибоко розкривала сутність цього процесу. На даний час існує більше 30 теорій, що намагаються пояснити механізм сприйняття запаху. Їх можна об’єднати у три групи.
1. Хімічні теорії. Хімічне збудження нервових клітин, що сприймають: пахучі речовини, обумовлено зіткненням частинок речовини з нюховими? рецепторами. Згідно зі стереохімічною гіпотезою розпізнавання запаху залежить від відповідності розміру і форми молекули пахучої речовини певним отворам (порам) у нюховій ділянці носа. До цієї групи можна зарахувати і теорію англійського вченого П. Мартіна, за яку він одержав Нобелівську премію. В основі цієї теорії лежить взаємодія ферментів, активованих молекулами пахучої речовини, з відповідними коферментами.
2. Теорія коливань стверджує, що вібраційне збудження нервових клітин викликається присутністю у повітрі, яке вдихає людина, частинок речовин, котрі мають запах. Ці частинки безпосередньо подразнюють нервові закінчення, які сприймають запах, внаслідок чого виникають коливання, що являють собою специфічні імпульси запаху.
3. Хвильова теорія пояснює збудження нервових клітин випромінюваннями, що виділяють пахучі частинки і збуджують орган нюху, аналогічно до того, як світлові промені збуджують зір.
Проте всіх властивостей органа нюху, які виявляє людина у своєму житті, не взмозі пояснити жодна з цих теорій.
