Первинна структура білка - це сполучені пептидними зв'язками залишки амінокислот, що мають вигляд лінійного ланцюга. Отже, первинна структура білка визначається якісним і кількісним складом амінокислотних залишків, а також їхньою послідовністю. Однак молекула білка у вигляді лінійного ланцюга нездатна виконувати специфічні функції. Для цього вона має набути складнішої просторової структури.
Вторинна структура білка характеризує просторову організацію білкової молекули, яка повністю або частково закручується в спіраль. Отже, вторинна структура білка - закручений у спіраль поліпептидний ланцюг. Радикали амінокислот при цьому залишаються ззовні спіралі. У підтриманні вторинної структури важлива роль належить водневим зв 'язкам, які виникають між атомами гідрогену NH-групи (пептид-ної) одного витка спіралі та оксигену СО-групи іншого. Водневі зв'язки значно слабші за ковалентні, але завдяки тому, що спіраль " " численними водневими зв'язками, її структура дуже міцна. Таким чином, вторинна структура білка стабілізується водневими зв'язками між пептидними групами, розташованими на сусідніх витках спіралі.
Третинна структура білка зумовлена здатністю поліпептидної спіралі закручуватись певним чином у грудку, або глобулу (від лат. globulus - кулька). Скручування відбувається внаслідок взаємодії амінокислотних радикалів на віддалених ділянках ланцюга. Третинна структура білка підтримується кількома типами зв'язків: водневими, гідрофобними, ковалентними дисульфідними (-S-S-). Стабільність третинної структури залежить від внутрішньоклітинного середовища, зокрема від рН і температур. Значні коливання температури або зміни хімічного складу клітини порушують третинну структуру білка і негайно впливають на його функціонування. Надмірне нагрівання або вплив сильнодіючих хімічних речовин призводить до денатурації (від лат. de - рух униз, втрата, natura - природні властивості) - незворотного руйнування певної структури білка. При денатурації первинна структура білка лишається незмінною, а порушуються вищі її рівні.
Чимало білків складаються з кількох поліпептидних ланцюгів, які утримуються разом завдяки гідрофобним взаємодіям, а також водневим та іонним зв'язкам. Поєднання кількох поліпептидних ланцюгів називається четвертинною структурою білка.
История развития науки «зоология» уходит корнями в давние времена. Уже до нашей эры люди были накопить достаточное количество знаний о том, какую роль могут играть животные, как они устроены и связаны между собой. Началом науки можно посчитать работы Аристотеля, древнегреческого философа и ученого. Он написал труды «О частях животных» и другие работы о истории и возникновении организмов, где описал 452 вида. Ему принадлежат также значимые открытия о строении живых организмов. Еще одним выдающимся ученым был Плиний Старший, создавший многотомную «Естественную историю». В этой книге он дал описания всех известных на тот момент человечеству животных. Это был лучший трактат, которым тогда могла пользоваться наука зоология.
вывод о приспособленности организмов к среде обитания. приспособленность – что это. она заключается в соответствии особенностей строения, процессов и поведения живого организма той среде, в которой он обитает. этот механизм увеличивает шансы на выживание, оптимальное питание, спаривание и выращивание здорового потомства. это универсальная особенность, свойственная для всех существ планеты от бактерий до высших форм жизни.
приспособленность организмов – относительная целесообразность строения и функций организма, являющаяся результатом естественного отбора, устраняющего неприспособленных в данных условиях существования особей. так, покровительственная окраска зайца-русака летом делает его незаметным, но неожиданно выпавший снег эту же покровительственную окраску зайца делает нецелесообразной, так как он становится хорошо заметен для хищников. ветроопыляемые растения в дождливую погоду остаются не опыленными. соответствие функций организма условиям его обитания, их сложность и разнообразие также входит в понятие приспособленности.