ответ:Водорості — нижчі спорові рослини з фототрофним типом живлення. Водорості можуть бути одноклітинними, колоніальними і багатоклітинними. Особливістю багатоклітинних водоростей є відсутність диференціації тіла на тканини й органи. Тіло водоростей називається талом, або слань. Водорості живуть у водному середовищі. Деякі живуть у ґрунті або повітряному середовищі, проте всі вони потребують достатньої кількості води (роса, туман, бризки тощо). Хлоропласти водоростей називаються хроматофорами.
Відділ Зелені водорості
Зелені водорості — найчисленніший відділ, налічує до 20 тис. видів, що відрізняються величезною різноманітністю розмірів і форм. Велика частина представників у вегетативному стані є гаплобіонтами (мають гаплоїдний набір хромосом). Живуть в основному в прісних водоймищах, проте зустрічаються і в солоних водах, грунті та повітряному середовищі.
Зооспорами називають спори, що мають джгутик (джгутики), який забезпечує їхнє пересування
Хламідомонада — типовий представник джгутиконосних зелених водоростей, що живе в прісних водоймах. Це одноклітинний організм. У клітині міститься одне ядро, один хроматофор, світлочутливе вічко з пігментами, два джгутики. Хламідомонада пересувається у воді до місць, найсприятливіших для фотосинтезу. У разі надлишку органічних речовин у воді хламідомонада може переходити на гетеротрофний іб живлення, всмоктуючи ці речовини всією поверхнею клітини. Біля основи джгутиків є дві скоротливі вакуолі, які видаляють з клітини надлишок води. Хламідомонада є гаплобіонтом і за сприятливих умов навколишнього середовища розмножується нестатевим шляхом, утворюючи від двох до вось ми мітозооспор. У несприятливих умовах хламідомонада починає розмножуватися статевим . Вона утворює дві, чотири, вісім, шістнадцять або тридцять дві ізогамети, які попарно
зливаються, утворюючи диплоїдну зиготу, покриту щільною захисною оболонкою. Потім вміст зиготи ділиться мейотично, оболонка зиготи розрипається і з неї виходять чотири мейозооспори.
Объяснение:
Объяснение:
Во время цветения на растениях появляются цветки – большие или совсем крошечные, невероятно красивые или вовсе неприметные. В центре каждого цветка находится пыльца, которая выглядит как множество мельчайших желтоватых крупинок.
Пыльца необходима для размножения растений, которое происходит за счет опыления – переноса пыльцы с одних цветков на другие. Без опыления из цветка не вырастет плод с семенами и, значит, растение окажется бесплодным.
Процесс опыления происходит двумя основными
Опыление насекомыми. Когда пчела или другое насекомое садится на цветок, к его лапкам прилипает пыльца. Перелетая на другой цветок такого же вида растений, насекомое невольно становится переносчиком пыльцы и опылителем. Насекомые-опылители имеют большое значение, ведь с их растения могут размножаться (шиповник, яблоня, груша и другие. Опыление ветром. Есть растения, которые опыляются с ветра. Их цветки маленького размера, совсем невзрачные и расположены в группах. У таких цветков совсем нет нектара, ведь им нет нужды привлекать насекомых. Пыльца образуется очень рано, когда на деревьях еще нет листвы, и в большом количестве – это нужно для того, чтобы ветер смог свободно разнести ее по свету.В природе существует немало растений, которые размножаются не семенами, а своими частями:
корневыми отростками;
луковицами;
частями стеблей;
клубнями.
К примеру, садоводы размножают клубнику с стеблей-усиков, которые зарывают в землю, чтобы те проросли и дали жизнь новому растению. Картофель высаживают мелкими клубнями, а чеснок, лук, тюльпаны и нарциссы – луковицами.
