Святой мученик Иоанн Воин жил в IV веке. Он служил в войске римского императора Юлиана Отступника (361 — 363). Однажды император послал в город Нумеры Ифальские отряд воинов во главе со святым Иоанном для преследования и гонения христиан. Когда Юлиан Отступник узнал о деятельности святого, он приказал немедленно привести его в Константинополь. Когда святого привели в столицу, Юлиан Отступник был в походе против персов, и святой Иоанн был заключен в темницу до его возвращения. В течение нескольких месяцев он был закован в тяжелые цепи и претерпел немало лишений.
После смерти Юлиана Отступника, убитого в походе, святой мученик Иоанн Воин был освобожден по приказу нового императора-христианина Иовиана (363—364). Испытанный скорбями и очищенный ими, как золото в горниле, он посвятил остальную жизнь служению Богу и людям. Все свое имение он употребил на пользу бедным, больным и страждущим, которые находили в святом Иоанне истинного утешителя и В чистоте и святости мученик Иоанн дожил до глубокой старости и мирно отошел ко Господу. Он завещал совершить погребение своего тела на том месте, где погребали странников и нищих, которые всегда были близки его душе.
кБлизько 80 % населення України становило селянство. До середини XVII ст. Воно не творило однорідної верстви, а складалося з різних груп з різними обов'язками, які тільки згодом зблизилися і злилися в єдину селянську верству.
Правове становище селян XIV—XV ст. Залежало від правового становища сіл. Існувало право руське, волоське, німецьке, шляхетсько-польське. У селах руського права гаються залишки давнього громадського ладу. Основою господарства було дворище з 5—10 димів-хат. Господарством займалася велика родина, що приймала підсусідків, потужників тощо. Декілька дворищ творили громаду, яка обирала старшого (тивуна, отамана). Громада мала спільні ліси і пасовиська, рибні озера тощо. Вона контролювала адміністрацію і суд, платила данину, утримувала церкву і священика. Кільканадцять громад становили волость на чолі з отаманом. Його обирала вся громада (віче або копа). На таких вічах відбувалися й суди — так звані копні суди.
Щодо селянства, то спочатку були три основні категорії — смерди (вільні), невільники (слуги, раби), напіввільні (закупи). Вільні селяни мали власні землі.
У XVI ст. Під впливом польського права відбувається еволюція права землеволодіння селян. Селянську землю вважають належною державі або панам — шляхті. Прагнення держави уніфікувати й обмежити розмір дворищенського землеволодіння, збільшити тягло селян викликало видання 1557 р. «Устави на волоки». Визначено розмір «волоки» — приблизно від 16,8 до 21,3 га залежно від місцевості. «Путні бояри» та «панцерні слуги» діставали по дві волоки. Решту землі передано шляхті, осадникам. Обмежено право переходу селян, для них встановлено низку натуральних повинностей (у зв'язку зі збільшенням експорту збіжжя до Європи).
Залежно від повинностей селяни поділялися на три категорії:
1. Тяглі селяни. Вони працювали на пана зі своєю худобою (8—10 днів на рік, потім 2—4 дні на тиждень). Окрім праці у полі сплачували різні податки — грошові та натуральні. Пани сплачували з населення державі податок натурою: збіжжям, медом, худобою. Селяни виконували також державні повинності — повоз-підвідне, направа шляхів, мостів, сторожування тощо.
2. Ремісники й службові селяни. Були цілі села ковалів, колісників, ткачів, пекарів та ін. Вони створювали сотні, яких очолював сотник. До службових селян належали рибалки, бортники, конюхи, котрі жили здебільшого біля фортець.
3. Чиншові селяни або данники. Платили чинш або данину з власної землі медом, збіжжям, шкірою, птицею-тощо.
Так селяни стали повністю залежними від пана людьми, підневільними, кріпаками, їх правове становище мало "чим відрізнялося від рабського. Селянське самоуправління також було ліквідоване. Феодали отримали змогу втручатися навіть в особисте життя селян — давали чи не давали .дозвіл на шлюб, похорон (беручи за дозвіл плату), примушували селян користуватися тільки панськими млинами та шинками, які часто здавали в оренду євреям. Навіть церкви здавали в оренду. За можливість користуватися ними з селян теж брали плату. Селян зневажали, не вважаючи за повноцінних людей. Польське панство та шляхта називали їх «худобою», «бидлом».
When she wakes up in the morning and it’s a beautiful day she feels very happy. – Когда она просыпается утром, и это прекрасный день она чувствует себя очень счастливой.
She feels sad when it’s the last day of her holiday. – Она чувствует себя грустной, когда это последний день ее каникул.
She feels excited just before the start of the school concert. – Она чувствует себя взволнованной как раз перед началом школьного концерта.
She feels nervous when she travels somewhere by plane. – Она нервничает, когда она летит куда-то на самолете.
She feels angry when her sister borrows her clothes. – Она чувствует, что сердится, когда ее сестра заимствует ее одежду.
She feels frightened when she goes upstairs in the dark. – Она пугается, когда она идет вверх по лестнице в темноте.
She feels bored when she watches sport on TV. – Она скучает, когда она смотрит спорт по телевизору.
Robert feels happy when someone gives him a present. — Роберт чувствует себя счастливым, когда кто-то делает ему подарок.
He feels sad when his team loses a football match. – Он чувствует себя грустным, когда его команда проигрывает футбольный матч.
He feels excited when he goes somewhere by train. – Он чувствует себя взволнованным, когда он едет куда-то на поезде.
He feels nervous just before an exam at school. – Он нервничает непосредственно перед экзаменом в школе.
He feels angry when his brother splits milk all over his homework. – Он злится, когда его брат разливает молоко на его домашнюю работу.
He feels frightened when he finds big spider in his bed. – Он пугается, когда он находит большого паука в своей постели.
He feels bored when he is waiting for a school bus. – Он скучает, когда он ждет школьный автобус.