До славетного детектива Шерлока Холмса та його друга Ватсона звертається по до сільський лікар Мортімер. У Девонширі, де він мешкає, серед боліт та пагорбів знаходиться маєток Баскервілів. Лорд Чарльз Баскервіль помер під час вечірньої прогулянки. В нього було хворе серце. Але дуже дивно, що перед смертю його щось налякало. Він щодуху тікав від чогось страшного. Лікар помітив сліди величезного собаки.
Існує давня легенда про прокляття роду Баскервілів. Колись Гуго Баскервіль, дуже жорстока та свавільна людина, зацькував собаками сільську дівчину, яка відмовила йому у коханні. А самого Гуго загриз велетенський собака. Невже й лорд Чарльз, добрий та милосердний до всіх, загинув від родового прокляття?
До Холмса лікар звернуся, бо спадок має одержати племінник сера Чарльза, Генрі Баскервіль, який приїздить із Америки, щоб стати господарем маєтку. А що, коли він теж загине від прокляття?
У лондонському готелі сер Генрі одержав застереження від невідомого. Мовляв, у Девонширі на нього чекає страшна небезпека. А ще у сера Генрі зникли два черевики: новий брунатний, а потім старий чорний.
Сер Генрі хоробра людина, попри всі застереження він їде до маєтку. З ним їде й Ватсон.
У маєтку прислуговують дворецький Берімор та його жінка. Вони дуже підозрілі. Берімор уночі подає у вікно знаки свічкою, а потім вибирається у пагорби. Ватсон та сер Генрі стежать за ним. З'ясовується, що брат дружини дворецького — вбивця, який утік з тюрми та переховується серед скель та пагорбів. А Берімор носить йому їжу. Берімори збираються відіслати родича до Південної Америки. Сер Генрі віддає утікачеві свій старий одяг. Нехай уже їде!
Шопеном написано 27 этюдов: из них 24 сгруппированы в две тетради по 12 пьес (ор.10 и ор.25), и 3 этюда опубликованы отдельно без обозначения опуса.
«Двенадцать больших этюдов» ор.10, созданный в 1831-32 годах, содержат посвящение: «моему другу Ференцу Листу». В Листе Шопен видел замечательного истолкователя своих произведений.
Вторая тетрадь, датированная 1836 годом, посвящена Мари д'Агу.
Почти все шопеновские этюды подчеркнуто «техничны», их исполнение требуют от пианиста подлинной – артистической виртуозности, не случайно они и сегодня остаются «пробным камнем» пианистического мастерства.
решение к заданию по математике
