Берман завжди хотів намалювати шедевр. Коли Сью , яка допомага хворій подрузі вирішила- Джонсі потрібно жити, вона звернулася за до до Бермана . Коли Берман взнав що Джонсі дума коли впаде останній листок - вона помре, він сказав що до Сью та зробе все можливе для того щоб Джонсі жила . Тієїж ночі вони помітили що останній листок плюща впав . На наступний день Джонсі прокинулась та подивилася у вікно - там був останній листок плюща. Наступного дня лікар костатував : "небезпека минула. Ви перемогли". Тоді Сью вирішила розповісти все Джонсі: "містер Берман помер сьогодні у лікарні від запалення легень. Він хворів усього два дні . Вранці першого дня швейцар знайшов нещасного старого на підлозі в його кімнаті . Він був непритомний . Черевики і весь його одяг - промокли наскрізь , і були холодними мов лід . Ніхто не міг зрозуміти , куди він виходив такої жахливої ночі . Потім знайшли ліхтар , який ще горів , драбину , зсунуту з місця , кілька покинутих пензлів і палітру з жовтою і зеленою фарбою. Поглянь у вікно , люба , на останній листок плюща. Тебе не дивувало , що він не тремтіть і не ворушиться на вітрі ? Так, мила, це і є шедевр Бермана- він написав її тієї ж ночі , коли злитів останній листок. На мою думку мрія старого Бермана здійснилася тому що він пожертвував своїм життям й намалював свій шедевр завдяки котрому вижила Джонсі.
домінуюча релігія в Зімбабве та Анголі
Объяснение:
Республика Ангола — светская страна, в которой церковь официально отделена от государства. Конституция страны (статья 41) объявляет неприкосновенной свободу совести и религиозных убеждений. Согласно конституции, государство признает и уважает различные религиозные верования, при условии, что они соблюдают законы Республики Ангола.Религиозные группы регистрируют свой правовой статус в Министерстве юстиции и культуры. Для получения правового статуса, религиозная община должна иметь не менее 100 тыс. членов и действовать минимум в 12 (из 18) провинциях[1]. Столь высокие требования ограничивают возможность регистрации новых культов. В ноябре 2013 года правительство отказало в юридическом признании 194 религиозным организациям из-за невыполнения условий регистрации. Большинство из этих организаций — христианские, однако среди них было и Исламское сообщество Анголы. Начиная с 2004 года правительство не предоставило правовое признание ни одной религиозной группе. Несмотря на это, более 2 тыс. организаций (включая мусульман) продолжают действовать, не имея юридического статуса[1].
Подавляющее большинство жителей Анголы являются христианами (по разным данным от 88,2 %[2] до 93,7 %[3]).
