Кажуть, що найбільшого страху людина відчуває перед смертю. Але є категорія людей, яка боїться її. Для них головне в цьому житті відстояти свої ідеали та переконання. Вони готові чинити подвиги, забуваючи про небезпеку. Їх неможливо знечестити.
Згадайте Джордано Бруно, який загинув, але залишився вірним своїм ідеалам. Жанна д Арк, згоріла на багатті, але не зрадила своєї Батьківщини. А скільки безіменних подвигів чинять люди, йдучи на вірну загибель. Ми не знаємо імен усіх пожежників, які загинули, рятуючи з вогню безпорадних дітей, людей похилого віку. Вони могли б вибрати іншу професію, без ризику життя.
Саме ця категорія людей рухає наш світ уперед, до прогресу. Ідеалісти, що зневажають смерть, були на всі віки і будуть. Хоча багатьом обивателем такі люди і здаються дивними. Але що, поробиш, кожному своє. Хтось помирає зарано, але залишається героєм у пам'яті людей. А є пристосуванці, вони стає зрадниками і отримує натомість зневагу людей, і все життя живуть ізгоями
Объяснение:
Між імпресіоністами та постімпресіоністами існує велика різниця у творчих підходах: імпресіоністи не ставили собі філософських питань, вони малювали те, що бачили: природу, кафе, оголених жінок, натомість постімпресіоністів цікавив глибший контекст буття.
Постімпресіонізм — напрям в образотворчому мистецтві. Виник у 1880-х роках. Художники цього напрямку не дотримувалися тільки зорових вражень, а прагнули вільно та узагальнено передавати матеріальність світу, вдавалися до декоративної стилізації. До видатних представників постімпресіонізму в живопису відносяться Вінсент ван Гог, Поль Гоген, Поль Сезанн, Анрі Тулуз-Лотрек. Для постімпресіонізму характерні різні творчі системи і технічні засоби, що вплинули на подальший розвиток образотворчого мистецтва. Роботи Ван Гога передбачили появу експресіонізму.
Імпресіонізм — мистецька течія у живописі, а також у літературі та музиці, яка виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку 20 століття у Франції. Засновники імпресіонізму — як і символізму, та експресіонізму — діяли на противагу реалізму (особливо неокласицизму, а також і натуралізму). Імпресіоністи у своїх творах намагаються відтворити шляхетні, витончені особисті враження та мінливих миттєвих відчуттів і переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла, проте, на відміну від неокласицизму, не мають на меті об'єктивно відображати реальність, а ставлять за ціль поділитися власними почуттями зі споглядальником твору, вплинути на нього.
1
2
3
4
В
А
Г
Б