11:21
НАЦИОНАЛЬНАЯ ЕДА
Как и у других народов, у кыргызов есть фольклор, мелодии и ремесла, которые сохраняются из поколения в поколение. Добавьте к этому национальные блюда кыргызского народа.
Сок есть. Кыргызский народ известен своим гостеприимством. Давайте встретим гостей с распростертыми объятиями и поприветствуем гостя
Посадили, забили и разложили на столе. На стол кладут лепешки, боорсок, каттама, сметану, масло, абрикосы и изюм. Затем даются куурдак, джергем, манту и, наконец, бешбармак.
Кыргызским гостям подадут вареное мясо. Мясо режут в соответствии с возрастом и достоинством людей.
Объяснение:
Вот вроде правильно:)
Зацікавлення Лесі Українки Північною Африкою випередили на довго її особисте перебування в Гелуані впоблизу Каїру в 1909-1910 роках. Вже в її популярній „Історії близького Сходу” присвячено багато уваги історії давнього Єгипту. Перешукуючи історичні джерела, вона натрапила на різні цікаві теми для літературного опрацювання. Так у поемі Сфінкс, написаній 24 липня 1900 р., Леся Українка відтворює походження славної скульптури невідомого „раба”, що приковувала увагу поетів і мислителів, які надаремне намагалися відкрити таїну Сфінкса, містичне ймення, таке „таємне, як сама потвора”.
Вже наступного дня, 25 липня 1900 р., написала Леся Українка іншу поему, Ра-Менеїс, присвячену „гордій єгипетській цариці, дочці фараонів”, що, не зважаючи на те, що була похована за повним єгипетським ритуалом, забальсамована й прикрашена коштовностями, — через випадок із її саркофаґом при перевезенні його „мусіла в землю вернутись” і безслідно пропала...
Поетка постійно цікавилася Єгиптом. В 1904 р. вона почала писати цикл під загальною назвою „Єгипетські барельєфи”. Одна з поем того циклю „Напис в руїні” подає дуже цікаву поетичну антитезу — прагнення невідомого єгипетського володаря жити вічно в написі на камені та втрату його імени для нащадків; „хто збив той напис, — чи сперечник-владар, чи просто час потужньою рукою”.
