Характер наслідків техногенних катастроф залежить від виду аварії, її масштабів та особливостей підприємств на яких виникла надзвичайна ситуація.
Причиною техногенної катастрофи може бути вилив зовнішніх природних чинників, проектно-виробничі дефекти споруд, порушення технологічних процесів виробництва, правил експлуатації транспортних машин, обладнання, механізмів. Однак, найбільш розповсюдженою причиною техногенних катастроф є помилкові дії людини, порушення технологічного процесу, інструкцій та правил техніки безпеки.
Найбільш характерними ознаками аварій, що призводять до тяжких наслідків є вибухи, пожежі, забруднення атмосфери та місцевості сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР), радіоактивними речовинами (РР) та ін.
Вибухи, як правило, відбуваються на тих об'єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини, в тих системах та агрегатах, які працюють під великим тиском, на газо- і нафтопродуктопроводах і т.ін. Найбільш пожежонебезпечні суміші з повітрям атмосфери утворюються внаслідок витікання газоподібних та зріджених вуглеводневих продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену, бутилену і т. ін.
Наслідком вибуху, як правило, бувають пожежі. Пожежі на об'єктах народного господарства, внаслідок техногенних катастроф, виникають також тоді коли ушкоджується електропроводка чи машини, які знаходяться під напругою, руйнуються топки чи опалювальні системи, ємкості з легкозаймистими рідинами або ж порушуються правила техніки безпеки при їх експлуатації.
При техногенних катастрофах на характер та масштаби пожеж суттєво впливає вогнестійкість будівель та споруд, пожежна небезпека виробництва, щільність забудови, метеорологічні умови, стан систем та засобів пожежогасіння.
Серед техногенних аварій найбільш небезпечними по масштабах наслідків є аварії на атомних електростанціях (АЕС). Коли має місце викид у атмосферу радіоактивних речовин, що призводить до тривалого радіаційного забруднення місцевості на величезних площах та ураження людей гострою чи хронічною формами променевої хвороби.
Радіоактивне забруднення навколишнього середовища у випадку аварії на АЕС суттєво відрізняється від радіоактивного забруднення при ядерному вибуху як по конфігурації сліду, масштабах та ступеня зараження, дисперсному складу радіоактивних продуктів, так і по поражаючій дії. Таке явище обумовлюється в основному динамікою та ізотопним складом радіоактивних викидів, а також зміною метеорологічних умов в період викидів.
По зонах розповсюдження радіоактивних речовин радіаційні аварії на АЕС поділяються на три тини: локальні, місцеві та загальні.
До локальних аварій відносяться порушення в роботі АЕС, при яких вихід і, радіоактивних продуктів відбувся в межах території станції в таких кількостях, які перевищують встановлені для нормальної експлуатації значення.
До місцевих аварій відносяться порушення в роботі АЕС, при якому був вихід радіоактивних продуктів в межах санітарно-захисної зони АЕС в кількостях, які перевищують встановлені значення.
До загальних аварій відносяться порушення в роботі AEС внаслідок яких І був вихід радіоактивних продуктів за межі санітарно-захисної зони,
Основними джерелами радіаційної небезпеки на АЕС: ядерний реактор, І опромінене ядерне паливо, деталі обладнання, що виймаються з реактора, обладнання та газопроводи з раді активними середовищами (перший контур, І газовий контур, системи очищення, системи збору та транспортування вод реакторного виділення і т. ін.
Гака висока потенційна небезпека обумовлює дуже високі вимоги до І проектування, спорудження та експлуатації АЕС. Незважаючи на такі високі; вимоги до безпеки АЕС за період використання атомної енергетики були окремі відкази обладнання, позапланові зупинки енергоблоків внаслідок І помилкових дій персоналу, різні категорії аварій та катастрофи.
Доказів того, що безпека складних систем в найбільшій мірі залежить від І людини (67%) отримали закордонні дослідники, які аналізували аварійні ситуації на АЕС.
Объяснение:
Тема нечистой силы в восприятии большинства ценителей и знатоков литературы связана с произведениями писателей ХХ века: Дмитрия Мережковского, Леонида Андреева, Михаила Булгакова. Роман Булгакова «Мастер и Маргарита» в этом смысле может считаться культовым.
Однако есть в истории русской литературы произведения, в которых нечистая сила не столь страшна и многолика. Наоборот, представители темных сил бес перед человеком и часто вынуждены ему. Таков первый сборник произведений Николая Васильевича Гоголя «Вечера на хуторе близ Диканьки».
Автор погружает читателей в мир украинской старины и национальных легенд. В произведениях этого цикла, одновременно смешных, лирических и страшных, героями являются красивые и сильные люди, которые преодолевают трудности ради любви и свободы. Они открыто борются со злом, облеченным в образы нечистой силы — бесов и ведьм, иногда ужасных, но чаще смешных.
В таком нереальном мире кузнец хватает черта за хвост и, сев на него верхом, летит в Петербург к царице, чтобы по у нее черевички для его своенравной возлюбленной. Пьяный и оттого смелый казак забирается в самый ад, чтобы обыграть чертей в карты. Есть и страшные истории, в которых жажда денег губит человека, заставляя продать душу черту, или приводит к предательству.
Самым светлым произведением этого сборника можно считать повесть «Майская ночь, или Утопленница», написанную в 1829–1830 годах. В центре сюжета — любовь молодого парубка Левко и девушки Ганны. Несмотря на молодость, герои противостоят миру взрослых, не понимающих их чувств и не одобряющих этого союза.
Для матери Ганны Левко не кажется надежным зятем, ведь он сын сельского головы, а значит, ему нужно искать невесту в другом сословии. А отец Левко, сельский голова Евтух Макагоненко, вдовец: он кривой на один глаз и, по мнению молодежи, «старый дурень», но все еще засматривается на сельских смазливых селянок и на Ганну. Так отец и сын становятся соперниками, и разобраться в не ситуации представитель темной силы — русалка, бывшая когда-то дочерью сотника.
Как это традиционно бывает в сказке, отец девушки женился на молодке, оказавшейся ведьмой. Она невзлюбила падчерицу и, превратившись в кошку, чуть не погубила ее, но отец не поверил и выгнал дочь из дому. Не снесла девушка такой обиды и утопилась с горя. Став главной русалкой, она ждала возможности отомстить своей обидчице. Но когда ей удалось затащить мачеху в воду, ведьма притворилась одной из утопленниц. Несчастной панночке не было покоя при жизни, но и теперь, после смерти, она мучается, так как чувствует, что мачеха рядом, и не может плавать — идет на дно.
Левко, оказавшийся рядом с заброшенным домом, то ли наяву, то ли во сне видит, как панночка появляется в окне с ей разыскать мачеху, чтобы наказать ее. Хлопец видит, как среди играющих на поляне русалок выделяется одна: она сама вызывается быть «вороном», чтобы поймать «цыпленка». В какой-то момент юноша будто замечает когти, выпущенные ею, и злобную радость на лице. А еще тело ее не так прозрачно, как у остальных: внутри что-то чернеет.
Указав на ведьму, Левко получает награду. Девушка обещает ему устранить соперника, чтобы Ганна стала женой хлопца. Юноша получает записку и Только сон оборачивается явью. Записка, оказавшаяся в руке Левко, содержит приказ отцу немедленно женить своего сына на Ганне. Отец не может ослушаться, потому что это приказ самого комиссара. Только Левко знает, что это не так. Мысленно пожелав успокоения русалке, он смотрит с нежностью на свою невесту, с которой уже завтра его должен обвенчать поп. Так совершенно сказочно заканчивается история влюбленных, которые еще вчера не могли найти выхода из сложной ситуации.
Пограничность линии между миром людей и нечистой силы, а также проницаемость этих миров — источник забавных приключений, до сих пор вызывающих интерес читателя. Однако автор все-таки заставляет задуматься о том, влюбленный человек не может сам решить свою задачу, поэтому готов решиться на все, даже на сделку с самим чертом. Чем заканчивается подобная сделка, известно еще со времен Средневековья. У Гоголя же, к счастью, нечистая сила не требует за свою награды. Наоборот, Левко утопленнице наказать злобную мачеху-ведьму становится и сама природа. С какой любовью описывает Гоголь красоту украинской ночи. Немало эпитетов адресует он и месяцу, и спящему селу. Образы природы фигурируют и в речи главных героев. Левко, обращаясь к Ганне, называет ее «моя красная калиночка», «рыбка моя», «сердце мое». «Майскую ночь» по праву можно считать самым поэтическим произведением всего цикла «Вечера на хуторе близ Диканьки».
Объяснение:
