объяснение:
арабсько-хозарські війни були епізодом довгої боротьби між кочуючими на північ від кавказу різними і розташованими на південь від нього цивілізованими державами, коріння яких сягають глибокої давнини. головними шляхами вторгнень номадів були дар'яльська ущелина і каспійська брама, а тому розташовані південніше держави здавна прагнули їх контролювати. саме тому шахи держави сасанідів проявляли до них великий інтерес і розгорнули в v–vi століттях грандіозне фортифікаційне будівництво в дербенті[6][7], що став в майбутньому одним з ключових місць зіткнень хозар і арабів[1]. у цей час були зведені такі споруди, як дербентський мур і фортеця нарин-кала. варто відзначити, що в середньовіччі виникла легенда, згідно з якою всі ці укріплення звів олександр македонський, заточивши тим самим міфічні племена гог і магог[8]. саме завдяки цій легенді каспийска брама отримала свою другу назву — александрова брама. крім того, ранньосередньовічні автори асоціювали гог і магог з хозарами, які прийшли на зміну скіфам і гунам][9].
після того, як арабський халіфат підкорив державу сасанідів, араби успадкували проблему захисту своїх північних рубежів від номадів. проте на відміну від персів, які посіли глуху оборону, араби, слідуючи мусульманській концепції про поділ світу на дар аль-іслам («простір ісламу») і дар аль-харб («простір війни»), вважали своїм обов'язком ісламізувати племена номадів і включити їх землі до складу своєї держави[10]. тому східна частина кавказу (сучасні дагестан , азербайджан і іранський азербайджан) стала ареною регулярних військових дій між хозарами і арабами. головними цілями арабських військ були міста дербент, беленджер і семендер . через це хозарам довелося перенести свою столицю з семендер в більш віддалений і безпечний ітиль[11].
крім того, арабсько-хозарські війни були деякою мірою пов'язані з арабсько-візантійською боротьбою за східну частину анатолії, яка ічно примикає до кавказу. візантійські імператори розуміли, що хозарський каганат може бути для них дуже цінним союзником проти мусульман і прагнули зміцнити відносини з ним. тому у 705 році імператор юстиніан ii взяв у дружини хозарську принцесу[12][13]. можливість хозар і візантійців взаємодіяти через територію вірменії представляла для халіфату серйозну небезпеку, особливо враховуючи відносну близькість вірменії до сирії, в якій розташовувалася столиця омейядів — . тому деякі візантісти, зокрема, дмитро оболенський, називають головною причиною арабсько-хозарських війн прагнення мусульман позбавити візантію сильного союзника в особі хозарії[14]. проте ймовірніше, що самі візантійці спонукали хозар атакувати халіфат, прагнучи зменшити зростаючу напругу у своїх східних кордонів[15]. трохи пізніше, в 733 році, інший візантійський імператор, лев iii ісавр, заради зміцнення хозаро-візантійського союзу одружив свого сина і спадкоємця костянтина на хозарській принцесі чичак[16][17].
також як додатковий привід для конфліктів було висунуто припущення, що араби прагнули з їх взяти під свій контроль північну гілку великого шовкового шляху. однак історик джеральд мако оскаржує цю твердження, вказуючи, що затухання арабо-хозарських конфліктів відноситься якраз до часу найвищого розквіту шовкового шляху, тобто до другої половини viii століття[18].
ответ:
строение и состав земли похож на многие другие планеты, но все же есть весомые отличия. в составе земли можно найти все элементы таблицы менделеева. строение земли всем известно с малых лет: металлическое ядро, большой слой мантии и, конечно же, земная кора с большим разнообразием рельефа и внутреннего состава.
состав земли.
изучая массу земли ученые пришли к выводу, что планета состоит на 32% из железа, 30% кислорода, 15% кремния, 14% магния, 3% серы, 2% никеля, 1,5% земли состоит из кальция и на 1,4% из алюминия, а на остальные элементы приходится 1,1%.строение земли.
земля, как и все планеты земной группы имеет слоистое строение. в центре планеты расположено ядро из расплавленного железа. внутренняя часть ядра состоит из твердого железа. все ядро планеты окружено вязкой магмой (более твердой, чем под поверхностью планеты) в состав ядра так же входит расплавленный никель и другие элементы.
мантия планеты – вязкая оболочка на которую приходится 68% массы планеты и около 82% от общего объема планеты. мантия состоит из силикатов железа, кальция, магния и многих других. расстояние от поверхности земли до ядра более 2800 км. и все это пространство занимает мантия. обычно мантию разделяют на две основные части: верхнею и нижнюю. выше отметки 660 км. до земной коры расположена верхняя мантия. известно, что она, со времен формирования земли и до наших дней, потерпела значительные изменения в своем составе, так же известно, что именно верхняя мантия породила земную кору. нижняя мантия расположена, соответственно, ниже границы 660 км. до ядра планеты. нижняя мантия была мало изучена из-за трудной доступности, но у ученых есть все основания полагать, что нижняя мантия не потерпела серьезных изменений в своем составе за все время существования планеты.
земная кора – самая верхняя, твердая оболочка планеты. толщина земной коры сохраняется в пределах от 6 км. на дне океанов и до 50 км. на континентах. земную кору, так же как и мантию, разделяют на 2 части: океаническая земная кора и континентальная земная кора. океаническая земная кора состоит, в основном, из различных пород и осадочного чехла. континентальная земная кора состоит из трех слоев: осадочный чехол, гранитный и базальтовый.
за время жизни планеты состав и строение земли терпели значительные изменения. рельеф планеты постоянно меняется, тектонические плиты то сдвигаются, образуя на месте своего стыка большие горные рельефы, то раздвигаются, создавая между собой моря и океаны. движение тектонических плит происходит из-за изменения температур мантии под ними и под различными воздействиями. состав планеты тоже подвергался различным внешним воздействиям, что в его изменению.
в один момент, земля достигла того состояния, чтобы на ней могла появиться жизнь, что и произошло. эволюция жизни на земле длилась долгое время. за эти миллиарды лет она смогла из одноклеточного организма перерасти или мутировать в многоклеточные и сложные организмы, каким и является человек.
1. Перегнойный. 2. Переходной 3. Почвообразующая (материнская) порода.