1.в покое человек дышит с частотой 12-16 раз в 1 мин и глубиной 15 - 20% ЖЕЛ, в результате чего через легкие проходит 3- 8 л воздуха. У детей частота дыхания несколько больше, чем у взрослых, при этом, чем меньше возраст ребенка, тем чаще у него дыхание. При напряженной физической деятельности аппарат внешнего дыхания может повышать свою производительность в 10 - 15 раз. При этом увеличивается легочная вентиляция, которая повышается как за счет частоты дыхания (до 60 раз в 1 мин), так и за счет ее глубины (35 - 40% ЖЕЛ).
2.Выполняя свою работу, они одновременно совершенствуют и функции практически всех внутренних органов, в первую очередь это касается сердечнососудистой и дыхательной систем Мышца является активным элементом аппарата движения. Мышечная система функционирует не изолированно. Все мышечные группы прикрепляются к костному аппарату скелета посредством сухожилий и связок.
3.1. Ходьба на носках с поднятыми вверх руками
2. Ходьба на пятках, руки на поясе
3. Ходьба на внешней стороне стопы
4. Ходьба на внутренней стороне стопы
5. Перекат с носка на пятку и с пятки на носок
6. Вращение рук в кистевом, локтевом и плечевом суставе
7. Руки за голову, поворот туловища вправо-влево на каждый шаг
8. На каждый шаг наклон к ноге
9. Спортивная ходьба
10. Бег с высоким подниманием бедра
1. Поезія супроводжує японців упродовж всього життя. (Вірші в житті японців присутні скрізь: на картинах, предметах побуту — рушниках,' серветках тощо.)
2. Силабічна система віршування в японській поезії. (Силабічна (від грец. зуІІаЬе — склад) — система віршування, в основу якої покладено однакову кількість складів (часто — 13, рідше — 11) при невпорядкованому вільному розташуванні наголошених та ненаголошених. Її основний метричний закон — чергування п’яти і семи складів, з яких і складаються вірші.)
3. Хайку — вірш, що має силабічну форму. (Хайку — це поезія, шо має силабічну форму, яка виникла в Японії і характеризується відсутністю рими та чіткою епіграмною структурою: сімнадцять складів, розподілених між трьома рядками за схемою 5—7—5.)
4. Хайку як «зорова» поезія. (Хайку — це «зорова» поезія, вона допомагає «побачити» усе те, про шо говориться у вірші. Головне призначення хайку — створити поетичну картину, яка зможе викликати у читача відповідний настрій, збентежить душу, розбудить уяву, яка домалює відповідні картини.)
5. Підтекст як один із прийомів японської поезії. (Підтекст — це прихований, внутрішній зміст висловлювання.)
6. Мацуо Басьо — видатний майстер хайку. (Мистецтво хайку підніс Мацуо Басьо, який досяг у цьому жанрі найбільших висот.)