Объяснение:
Докучаевтың есімін әлемге әйгілеген «Русский чернозем» атты монографиясы. Ол 1880-1896 жылдары Петербург университетінде минерология және кристаллография пәндерінен лекция оқыды. Ол 1871 жылы Петербург университетіндегі табиғаттану ғылымы бөлімінің физика-математика факультетін бітіріп, геология кабинетінде істеді, 1872 жылы Петербургтегі табиғат зерттеушілер қоғамының тұрақты мүшесі, 1873 жылы минерология қоғамының мүшесі, 1874 жылы жоғарыда аталған қоғамның геология және минерология бөлімшесінің секретары. Ол 1877 жылдан қара топырақты аймақтың топырағын зерттеуге кірісті. Ресейдің бірнеше губерниясының топырақ қыртысын зерттеуге экспедициялар ұйымдастырып, оған басшылық етті. Париждегі дүгие жүзілік көрмеде 1889 жылы орыс топырағының үлгісі мен Докучаевтың жарияланған еңбектері көрсетілді. Ресейде тұңғыш рет Ново-Александрийск институтында топырақ тану кафедрасын ашты.
Докучаев 1903 жылы 26 қазанда Петербург қаласында дүниеден озған. КСРО-да Докучаевтың теориялық және практикалық еңбектері жоғары бағаланды. Оның 100 жылдығына орай топырақтану саласындағы үздік ғылыми еңбектерге Алтын медаль және В.В.Докучаев атындағы сыйлық берілді.
Героїня книги, дівчинка по імені Аліса, починає свою подорож у Країну Чудес зненацька для себе самої: разомлевшая від жари й неробства Аліса раптом помітила кролика, що саме по собі не дивно; але кролик цей виявився не тільки мовцем (чому в ту хвилину Аліса теж не зачудувалася), але ще й власником кишенькових годинників, а вдобавок він кудись дуже квапився. Згоряючи від цікавості, Аліса кинулася за ним у нору й виявилася… у вертикальному тунелі, по якому стрімко (або не дуже? адже вона встигала зауважувати, що коштує на полках по стінах, і навіть схопила банку з наклейкою «Апельсиновий мармелад», на жаль порожню) провалилася крізь землю. Але все кінчається на цьому світлі, скінчилося й Алісине падіння, причому досить благополучно: вона виявилася у великому залі, Кролик зник, зате Аліса побачила багато дверей, а на столику – маленький золотий ключик, яким їй удалося відкрити двері в чудесний сад, але пройти туди була неможливо: Аліса була занадто велика
Але їй відразу підкрутився флакончик з написом «Випий мене»; незважаючи на властиву Алісі обережність, вона все-таки випила із флакончика й стала зменшуватися, так так, що злякалася, як би з нею не трапилося того, що буває з полум’ям свічі, коли свічу задувають. Добре, що поблизу лежав пиріжок з написом «З’їли мене»; з’ївши його, Аліса вимахнула до таких розмірів, що стала прощатися зі своїми ногами, що залишилися десь далеко внизу. Дуже все тут було дивно й непередбачене. Навіть таблиця множення й давно виучені вірші виходили в Аліси сикось-накось; дівчинка сама себе не дізнавалася й навіть вирішила, що це й не вона зовсім, а зовсім інша дівчинка; від прикрості й нескінченних чудностей вона заплакала. І наплакало ціле озеро, навіть сама там ледве не потонула
Объяснение:
Мотивационный метод.