ответ:ДРУЖБА КОХАННЯ
Олександр ПУШКІН 1799-1837
На картині відомого художника Іллі Рєпіна «Пушкін на ліцейському екзамені в Царському Селі 8 січня 1815 року» (1911) зображений один із пам’ятних моментів навчання поета в Ліцеї. На врочистий екзамен ліцеїстів був за відомий російський поет Гавриїл Державін. Почувши вірш «Спогади про Царське Село» О. Пушкіна, письменник був уражений талантом юного ліцеїста. Гавриїл Державін хотів привітати й розцілувати свого наступника в поезії, але той, збентежений успіхом, вибіг із зали й заховався.
• Які почуття, на ваш погляд, переживають персонажі картини І. Рєпіна? За до яких засобів митець їх увиразнив?
http://zarlit.com/textbook/7klas_1/17.html
Объяснение:
Объяснение:
Як усім нам добре відомо, найголовніше для людини в цьому житті – це щастя. Проблема щастя починає долати людину в ранній юності, вона не залишає її аж до закінчення всього її життя. Деякі думають, що щастя – це кінцевий пункт людського життя, інші припускають, що це всього лише процес, але ніхто з них не може з упевненістю довести свою ту чи іншу думку.
Варто відзначити, що пошуками щастя займаються не тільки звичайні люди, які живуть навколо нас, їм також займалися і великі письменники, в тому числі і Михайло Лермонтов. В його самому головному творі «Герой нашого часу» головна дійова особа, молода людина на прізвище Печорін, теж шукає своє щастя, ось тільки він приречений це щастя ніколи не знайти, тому що він є зайвою людиною для того часу, коли він жив. Дуже сумно усвідомлювати, що певний час може створювати такі умови, коли можуть з’являтися такі от зайві люди, для яких пошук щастя перетворюється на безглузде заняття, яке приречене на провал. Цих людей дуже шкода, хотілося б побажати їм народитися в якийсь інший час, хоча це, звичайно, і зовсім неможливо.
Втім, необхідно обов’язково запитати: а в чому ж конкретно полягає неможливість Печоріна відшукати своє щастя? Що саме йому завадило? Як вже писалося, цей чоловік виявився зайвим для свого часу. Він володів високими моральними якостями, силою духу, великою кількістю інших достоїнств. Але найбільша його проблема полягала в тому, що оточуючі не побачили всього цього в ньому. Навпаки, люди, які оточували Печоріна незаслужено приписували йому негативні риси, які в загальному-то спочатку ніяк не проявлялися. Звичайно, за такої несправедливості з часом цей молодий чоловік у всьому розчарувався, твердо усвідомив, що щастя в такому суспільстві йому ніколи не бачити, а тому розлютився, став черствим та бездушним. Це ще більше його віддалило його від людей. У той же час усім нам відомо, що стати щасливим на самоті просто неможливо.