Постімпресіонізм
(фр. postimpressionisme, від лат. post – після та імпресіонізм).
Під цим терміном об’єднують творчість ряду художників (переважно французьких), що працювали з 80-тих років XIX ст. до початку XX ст.
Вперше цей термін застосував англійський критик Роджер Фрай для означення різних напрямів у мистецтві Франції з 1880 до 1905 р. Це було своєрідною реакцією на імпресіонізм.
Початок постімпресіонізму – криза імпресіонізму в кінці XIX ст. Тоді, в 1886 році, відбулася остання виставка імпресіоністів, де були вперше показані твори постімпресіоністів. Тоді ж був опублікований «Маніфест символізму» французького поета Жана Мореаса.
Деякий час імпресіонізм та постімпресіонізм (попри свою назву), існують паралельно.
Видатні представники: Вінсент Ван Гог, Поль Сезанн, Поль Гоген.
Майже всі вони починали як імпресіоністи, але пізніше відійшли від цього і створили кожен свою власну манеру живопису. При цьому не утворюється спільної творчої групи. Вони працювали окремо. Поль Сезанн жив у провінції, Поль Гоген взагалі покинув Францію та поїхав на Таїті. Пробував всіх об’єднати лише Ван Гог, але це йому так і не вдалося.
Постімпресіонізм містить різні творчі системи і техніки, що об’єднуються лиш тим, що вони відштовхувалися від імпресіонізму. Творчість цих художників вплинула на подальший розвиток образотворчого мистецтва. Їхня діяльність заклали основу для багатьох тенденцій мистецтва ХХ ст.
Художники використовували відкриття імпресіоністів у області кольору, композиції, техніки живопису, роздільного мазку та ін.
Майстри постімпресіонізму шукали більш співзвучні для епохи засоби виразності:
· Сера вивчав проблеми сприйняття світла і кольору;
· Сезанн цікавився стійкими закономірностями кольорових поєднань та форм;
· Гоген створив так званий "синтетизм";
· Ван Гог будує свої твори на яскравій кольоровій гаммі, виразному малюнку і вільних композиційних рішеннях.
На відміну від імпресіоністів – прагнуть втілити не короткі миті, а більш тривалі стани життя.
Застосовують декоративну стилізацію.
Предмети на їхніх картинах лише ззовні нагадують те як вони виглядають в реальності, але не ідентичні їм. Вони перетворюються митцем. Колір, лінії, форми стають засобами для передачі індивідуальності художника, його почуттів та думок.
Для цього об’єкт розкладався на складові частини, які ретельно вивчалися. Потім художник видозмінює їх. Подібний ефект досягався за до техніки грубого мазка.
П. Гоген, порівнюючи мистецтво з дзеркалом, стверджував, що в його творах відбивається не зовнішній вигляд фігур, що зображаються, а духовний стан художника. Тобто, тепер метою стає самовираження, а не наслідування природі. П. Сезанн називав своє мистецтво «роздумами з пензлем в руках». Постімпресіоністи хотіли повернути мистецтву те, від чого відмовилися імпресіоністи – зміст, роздуми, відновити зв’язки з художніми традиціями минулого, в тому числі класичними.
При цьому художники послідовно відмовляються як від ідей імпресіоністів, так і від канонів академічного мистецтва.
Постімпресіоністи випередили свій час і сучасники не розуміли творчості більшості з них. Як правило вони помирали в скруті і визнання приходило до них після смерті.
Мегаполисы – современные крупные города, население которых согласно заявления ООН должно превышать десять миллионов человек.
Изначально так назывались большие города, размеры которых существенно впечатляли. Свое название «мегаполис» берет еще с Древней Греции, когда в город Мегалополис слились более тридцати поселений нома Аркадия.
Основной причиной возникновения современных мегаполисов является сосредоточение в их территориальной зоне большого количества промышленных, хозяйственных, государственных и частных предприятий, которые существенно влияют на экономическое развитие. То есть мегаполис – это центр сверхразвития, экономической и политической суперактивности.
Возникновение мегаполисов связано с процессом урбанизации, под которым понимается процесс глобализации, процесс повышения значимости города как центра политической, экономической, культурной и религиозной жизни. Изначально урбанизации городов инфраструктурное развитие городов, пересечение торговых путей и узлов, развитие экономических связей. Технологический прогресс здесь оказал огромное влияние. В центрах появляются инновации, периферии начинают стягиваться. С политической точки зрения, возникновение мегаполиса обусловлено увеличением потенциальной власти. Если ранее крупные средневековые города были центром образования, затем индустриальные города становятся промышленными центрами, то современный мегаполис – это не просто большой административный центр, это определенный урбанистический организм, сочетающий в себе финансовый центр мирового уровня с культурным, национальным, политическим и экономическим потенциалом в целом.
Среди современных мегаполисов можно назвать: Большое Токио, Бомбей, Нью-Йорк, Сан-Паоло в Бразилии, Мехико, Москва, Шанхай и др.
Например, для Москвы причиной объединения земель была борьба с монголо-татарским игом, подчинение удельных земель было экономически и политически обосновано. Затем во времена СССР это было связано с ростом сверхдержавы, в настоящее время Москва активно развивается, официально превышает 30 млн человек, ее развитие напрямую связано с внутренними проблемами мегаполиса (проще говоря, чем больше население, тем больше необходимость в развитии инфраструктуры, услуг).
ответ к заданию по русскому языку
