Зображення виконавця на авлосі, давньогрецька ваза
Відносно походження музичного мистецтва в 19-20 століттях були висунені різні гіпотези, згідно з якими витоками мистецтва були інтонації збудженого мовлення (Г. Спенсер), спів птахів та тварин (Ч. Дарвін), ритми роботи первісних людей (К. Бюхер), їх звукові сигнали (К. Штумпф), магічні заклинання (Ж. Комбар'є). В сучасній науці, що спирається на археологічні та етнографічні дані вважається, що музика розвивалася і поступово виділилася із первісного синкретичного прамистецтва, що містило в собі зародки танцю, поезії та інших видів мистецтва.
Виділення музики в самостійний вид мистецтва відбувалося в період розкладу первісного строю. В цю епоху міфи різних народів фіксують уяву про музику як могутню силу, що здатна керувати природою, приборкувати тварин та зцілювати людей.
Музична культура, а саме рабовласницьких та ранньофеодальних країн стародавнього світу характеризується діяльністю професійних музикантів, що служили в храмах, при дворах знаті, брали участь в масових обрядах. Вперше, окрім практичної та духовної функції, в музиці починають відособлюватися естетичні функції — наприклад, в Стародавній Греції проводились змагання музикантів, що виконували піснеспіви та інструментальні п'єси. Розвиваються різні пісенні і танцювальні жанри, в багатьох із них музика, поезія і танець зберігають первісну єдність. Виникають перші системи нотної фіксації (клинописна, буквенна), хоча переважаючою формою залишається усна. Виникають перші музично-естетичні вчення (наприклад, у Китаї — Конфуція, у Греції — Піфагора, Платона, Аристотеля, у Римі — Лукреція). Музика розглядається на практиці і в теорії як вид діяльності, близький науці, ремеслу, релігії, як засіб впливу на природу (магія) та людину (виховання моральних якостей), в зв'язку з чим встановлювалась сувора суспільна або державна регламентація використання музики різних видів (в тому числі окремих ладів)
ответ: Основою для реалізму була проблема взаємин людини і середовища впливу соціально-історичних факторів на формування духовного світу людини.
Характерні особливості реалізму в мистецтві:
* раціоналізм, правдивісь, історична конкретність;
* художня переконливість зображення типових подій і характерів у типових обставинах;
*точна відповідність реальній дійсності;
*конфліктність (драматизація);
*вільна побудова творів;
*розв"язання проблем на основі загально-людських цінностей.
Реалізм у архітектурі був виразним, нескладним, без вигадливих форм і зайвих деталей, з опорою на природну красу і натуральність. Застосовувався в основному у будівлях міського призначення: промислових та житлових, що в свою чергу сприяло використанню таких матеріалів як скло, сталь, залізо, згодом - залізобетон.
На мою думку, це було чудове поєднання різних стилів та напрямків серед яких: неороманський, єгипетський, грецький, неогрецький, чиказька школа, американський ренесанс.
Найбільшого поширення ренеанс набув у радянській архітектурі.
Скульптура реалізму характеризується гуманістичними, героїчними рисами, драманичністю і динамічністю, , увагою до реалістичності в образах.
Однією з моїх найулюбленіших витворів того часу є скульптура Е.А.Бурделя "Геракл-лучник"
Геракл Бурделя відображений в момент полювання. Незважаючи на напруженість пози рівновага підтримується, з одного боку, потужним розпором ніг, що упираються в скелю, з іншого - профільним поворотом голови, спрямованістю очей, що стежать за польотом стріли, і напруженістю рук. Його фігура абсолютно реалістична (всього десять годин позував скульптору друг Дуайен Паріго) і є уособленням потужної сили. І нам зовсім не важливо, в кого і навіщо цілиться герой, тому що автору вдалося передати рух, не порушуючи пластичної цілісності скульптури.
Характерні риси реалізму в архітектурі:
*простота і доцільність форм і компрзицій;
*поєднання елементів різних стилів та напрямків (еклектика)
* використання нових будівельних матеріалів (скло, сталь, залізо, залізобетон.
Объяснение:
