Перша столиця України (рос. Первая столица) — радянське означення Харкова, пов'язане з тим, що з 1919 по 1934 роки це місто було столицею УСРР. Попри те що культурним і політичним центром країни був Київ, вибір столиці більшовиками припав на Харків, оскільки в Києві більшовики мали слабкі позиції і він був розташований ближче до фронту, що в сумі могло спричинити до реального, а не декларативного самоуправління УСРР [1]. Столичний статус Харкова на якийсь час змістив сюди центр культурного життя країни, з чим пов'язані такі явища, як харківський правопис і «розстріляне відродження».
За межами Харкова поняття «перша столиця» щодо цього міста викликає скептицизм, оскільки Київ на момент проголошення в Харкові УРСР уже був столицею УНР, до того ж саме Київ щонайменше з 9 ст. був історично загальновизнаним політичним і культурним центром України (зокрема в часи Київської держави і Гетьманщини).[2][3]. Тим не менше, воно є однією з основних підстав сучасних столичних амбіцій Харкова, зокрема ідеї перенесення в місто офісу Конституційного суду України[4]. Деякі критики цього поняття називають Харків «столицею голодомору», бо тільки після знищення кількох мільйонів українців більшовики наважилися перенести столицю до Києва.
Я би хотів живи в світі, де буде якомога більше добра і любові. Дуже хочеться, щоб люди ставилися один до одного з великою теплотою. У світі, в якому мені хотілося б жити, люди будуть ходити по вулицях і посміхатися один одному. А не так, як зараз, всі ходять з ранку похмурі, ніхто не посміхається. Таке відчуття, що вся радість просто пішла відразу з цих людей і більше не приходить. Так само на вулицях не буде жебраків, які просять милостиню. Про них буде дбати держава, як годиться. Їм буде вистачати коштів на те, щоб жити гідно.